Чи не той то Хміль, Українські історичні пісні
Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється?
Гей той, то Хмельницький, що з ляхами б’ється.
Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить головою в воду.
Не пий, Хмельницький, дуже тої Жовтої Води:
Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.
«А я ляхів не боюся? І гадки не маю,
За собою велику потугу я знаю,
І ще орду за собою веду, —
А все, вражі ляхи, на вашу біду».
Утікали ляхи, погубили шуби...
Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби!
Становили ляхи дубовії хати,
Прийдеться ляшенькам в Польщу утікати!
Утікали ляхів деякії полки,
їли ляхів собаки і сірії вовки.
Гей, там поле, а по полі квіти:
не по однім ляху заплакали діти.
Гей, там річка, через річку глиця:
Не по однім ляху зосталась вдовиця.
Існує ще один варіант, напевне трохи пізнішого часу, цієї ж пісні:
Чи не той то хміль,
Що коло тичини в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по ниві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у ниві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей не один лях лежить
Головою в воду.
«Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Іде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди».
«А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю
іще й орду татарськую
За собою веду, —
А все тото вражі ляхи,
Па вашу біду».
Ой втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей не один лях лежить,
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати
Утікали вражі ляхи,
Де якії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти,
Гей там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...
Або
Летить орел понад хутір та по вітру в’єтця
Ой там, ой там бідний козак з поляками б’єтця.
Ой годі вам, вражі ляхи, руську крівцю пити,
Не єдин лях молоденький посиротив діти.