Енеїда (скорочено)
Частина друга
Еней, попливши синім морем,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь з cвоїм, сердега, горем,
Слізьми, бідняжка, обливавсь.
Хоть од Дідони плив поспішно,
Та плакав гірко неутішно.
Почувши ж, що в oгні спеклась,
Сказав: «Нехай їй вічне царство,
Meні же довголітнє панство
І щоб друга вдова найшлась!»
Один з троянської ватаги
По їх він звався Палінур [33];
Сей більше мав других одваги,
Сміленький був і балагур;
Що наперед сей схаменувся
І до Нептуна окликнувся:
«А що ти робиш, пан Нептун!
Чи се і ти пустивсь в ледащо,
Що хочеш нас звести нінащо?
Хіба півкопи і забув?»
А далі після сеї мови
Троянцям так він всім сказав: —
Бувайте, братця, ви здорові!
Оце Нептун замудровав.
Куди тепер ми, братця, підем?
В Італію ми не доїдем?
Бо море дуже щось шпує,
Італія відсіль не близько,
А морем в бурю їxaть слизько,
Човнів ніхто не підкує.
От тут земелька єсть, хлоп'ята,
Відсіль вона невдалеку:
Сицилія, земля багата,
Вона мені щось по знаку.
Дмухнім лиш, братця, ми до неї
Збувати ropecті своєї,
Там добрий цар живе Ацест [34].
Всього у нього вдоволь єсть».
Троянці разом прийнялися
І стали веслами гребти,
Як стрілки, човники неслися,
Мов ззаду пхали їх чорти.
Їх сицилійці як уздріли,
То з города, мов подуріли,
До моря бігли вcі встрічать,
Тут між собою розпитались,
Чоломкались і обнімались,
Пішли до короля гулять.
Ацест Енею, як би брату,
Велику ласку показав
І, зараз попросивши в хату,
Горілкою почастовав;
На закуску наклали сала,
Лежала ковбаса чимала
І хліба повне решето.
Троянцям всім дали тетері [35]
І відпустили на кватері:
Щоб йшли, куди потрапить хто.
Еней хоть трохи був підпилий,
Та з розумом не потерявсь;
Bін син був богобоязливий,
По cмерті батька не цуравсь.
Зібрав троянську всю громаду
І сам пішов на двір до них,
Просить у їх собі пораду,
Сказав їм річ в словах таких:
«Панове, знаєте, трояни
І всі хрещенії миряни,
Що мій отець бував Анхіз,
Його сивуха запалила
І живота укоротила,
І він, як муха в зиму, зслиз.
......................................
Зробити поминки я хочу,
Поставити обід старцям.
......................................
На другий день раненько встали,
Огонь надворі розвели
І м'яса в казани наклали,
Варили страву і пекли.
П' ять казанів стояло юшки,
А в чотирьох були галушки,
Борщу трохи було не з шіcть;
Баранів тьма була варених,
Курей, гусей, качок печених,
Досита щоб було всім їсть.
......................................
Зібравшися, вcі паненята
Ізнов кружати начали,
Пили, як брагу поросята,
Горілку так вони тягли;
Тягли тут пінненьку троянці,
Не вомпили [36] сициліанці,
Черкали добре назахват.
Х то пив тут більш од вcіx сивухи
І хто пив разом три осьмухи,
То той Eнеєві був брат .
......................................
Послухавши Еней Oxpімa,
Укрившись, на полу ліг спать;
Но лупав тілько все очима,
Не міг ні крихти задрімать.
На всі боки перевертався,
До люльки разів три приймався,
Знемігся ж, мов і задрімав.
Як ось Анхіз йому приснився,
Із пекла батечко явився
1 синові таке сказав:
«Прокинься, милеє дитятко!
Пробуркайся і проходись,
Се твій прийшов до тебе батько,
То не сполохайсь, не жахнись.
Мене боги к тобі послали
І так сказати приказали:
Щоб ти нітрохи не журивсь,
Пошлють тобі щасливу долю, b
Щоб учинив ти божу волю
І швидше в Рим переселивсь.
......................................
Збери вcі човни, що остались,
І гарно зараз іx оправ;
Придерж cвоїх, щоб не впивались,
І сю Сицилію остав.
Пливи і не журись, небоже!
Уже тобі скрізь буде гоже.
Та ще, послухай, щось скажу: r
Щоб впекло ти зайшов до мене,
Бо діло єсть мeні до тебе.
Я все тобі там покажу».
......................................