Сто тисяч, Дія 4, Іван Каренко-Карий
Дія четверта
Декорація та ж.
Яви І - VI
Гершко просить Романа передати батькові, щоб той завтра був у Смоквинова з грішми, бо Жолудь може перекупити землю. Бонавентура пропонує Романові разом копати скарб у наміченому місці, на що парубок дає згоду. Параска стривожена поведінкою Герасима, який спочатку не хотів давати коней до церкви, а потім «і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках»; то не хотів Мотрю сватати за Романа, то раптом влаштував заручини; «ніколи не гуляв, а то так добре випили з кумом»; «звелів, щоб вечеря була готова, щоб ставні були зачинені, свічка поставлена на столі і щоб і ляльки тут не було».
Ява VII
Входить тихо Герасим, а за ним Савка несе на плечах здоровий шкіряний мішок (у таких мішках тоді перевозили гроші).
Герасим. Ідіть же ви, куме, розпряжіть коней і поставте їх біля фургона.
Савка. Ходім удвох.
Герасим. От тобі й маєш... А хто ж буде біля грошей?
Савка. Хіба ж їх хто візьме тут?
Герасим. Е, куме, на гріх майстра нема! Краще я тут посидю - береженого й Бог береже.
Савка. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за міток. (Вийшов).
Яна VIII
Герасим сам. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував його.
Герасим. Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємось - хто голяк. Він думає, що дуже розумний. Ні, братику, потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я й єврея сьогодня обманив: поки мішок розшили - дзвінок, він вийняв пачку, глянув я на неї - гроші... Всередині колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвінок - єврей зашамотався, бере мішок, не дає... Давай гроші, каже. Слово за слово, а тут - третій; я тоді йому тиць замість п’ятьох та тілько три тисячі! Ха-ха-ха! Отак ушквар! А він, не лічивши, прямо в вагон.
Входить Параска.
Ява ІХ
Від жінки Герасим дізнався, що до нього прибігав Гершко і казав, щоб він завтра в обідню пору був у Смоквинова з грішми, бо «Жолудь землю перекуповує». Поглянувши на мішок, Герасим сміється. Параска хоче знати, що він привіз, але той розлютився і мало не побив її. Параска налякалася і вибігла.
Ява X
Герасим, а потім Савка.
Герасим. От цікаве бісове насіння, так і загляда, а євреєм перелякала на смерть... Жолудь землю перекуповує!.. Ха - ха-ха! Завтра чуть світ однесу йому гроші, переплатю по десять рублів на десятині, а не попустю, щоб Жолудь купив.
Входить Савка.
Савка. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та поки Глуха північ, я собі піду.
Герасим. Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові.
Савка. Ні, так не буде! Я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.
Герасим. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.
Савка. Куме!.. Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди! (Вийма ніж з-за халяви). Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам і амінь, коли почнете крутить.
Герасим (вийма з-за халяви ніж). А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа). Це я для дороги мав... Здіймайте лиш свиту, закривайте вікно та будемо ділиться...
Закривають вікна свитами.
Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться... А коли ви так боїтесь, то беріть собі, Бог з вами.
Савка. Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка).
Герасим. То вам п’ять тисяч?
Савка. Десять... десять... кажу вам, десять... не розпалюйте мене!
Герасим. Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять... (Набік). Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум, розглядає). Оце одна, а це друга, а це третя...
Савка. Стривайте... Куме, гляньте...
Герасим. А що?
Савка. Та це не гроші, це чистісінька бумага!
Герасим. Як?
Савка. Чиста бумага! От так машину підвела єврейська голова, тільки на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.
Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!.. Обманив!.. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива і кида). Сама бумага... Чистісінька бумага!.. (Несамовито). Ха-ха-ха! Сто тисяч! Ха-ха-ха!
Савка. От же збожеволіє! Куме, заспокойтесь, що з воза впало, те пропало.
Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.
Савка. Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.
Входить Параска.
Ява ХІ
Савка і Параска.
Параска. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?
Савка. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.
Параска. Як?
Савка. Так. Обманив нас єврей, дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не єврей був, може, нечиста сила перекинулась в єврея і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.
Параска. А Господи, Господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?
Савка. Я й. Сам до пам’яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.
Голос Копача: «Поможіть, рятуйте!»
Чуєте? Хтось кричить!..
Параска. Ох, куме, голубчику, у мене й руки і ноги тремтять, ходім.
Ява ХІІ
Ті ж, Копач і Герасим.
Копач (несе Герасима на плечах). Та поможіть-бо!
Помагають і кладуть Герасима на ліжко.
Параска. Що з ним, що з ним, скажіть на милість Божу?
Копач. Це, я вам скажу, реприманд Качайте його, отак, отак! (Качає Герасима). Ну, реприманд!
Параска. Та що воно? Що? Ради Бога, скажіть: що то за болість така?
Копач. Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так... Ви мене слухайте... стоп! (Прислухається до серця). Тріть, тріть, тріть... Опит - велікоє діло... Серце наче ворушиться... А-а! Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну й йому б не жить на світі, якби не мій опит.
Савка. Кажіть, що трапилось?
Копач. Все по порядку - коло одного центра. Ножа!
Дають ножа.
Івановна, лийте йому води ложкою в рот.
Наливають води.
Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг в клуні спать. Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам’яні - пам’ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньці? Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж щось мене по носі чирк, чирк... я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, нога гойднулась, задригала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився, мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сірничок, дивлюся - і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович.
Параска. Боже мій, Боже мій, яке тяжке нещастя!
Копач. Но! Опит - велікоє діло! Я зараз вийняв перочинний ніж і перерізав пояса... І Никодимович упав на землю. Гляньте - дише.
Герасим поворушився і спазматично в себе потягнув повітря.
Підводьте, підводьте.
Підводять Герасима, він ще потягнув у себе повітря і ніби позіхає, дрижить і витирає піт.
Параска (плаче). Старий, старий!
Герасим. Де я? (Спазми).
Копач. Пийте воду. (Подає).
Герасим п’є.
Що з вами? Що це ви вигадали?
Савка. Та годі, куме! Буде здоров’я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.
Копач. Які гроші?
Савка. Он гляньте, як нас обманили.
Копач. А-а! Зразу догадався! Опит - велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія. І багато видурили?
Савка. П’ять тисяч...
Герасим (захлинаєтъся повітрям) . Ой... Ой!..
Копач. Бризкайте водою.
Бризкають. Герасим піднімається.
Та годі вам, Никодимовичу, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само провідєніє указує цей путь... Примети які: скала, копил так і копил так, а посередині кам’яна фігура... Не я буду...
Герасим. Обікрали... Ограбили... Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря. (Ридав).
Завіса.