Захар Беркут (скорочено), Примітки, Іван Франко
ПРИМІТКИ
Повість була надрукована вперше в 1883 році в ж. «Зоря» .NN 7-15. Того ж року вийшла окремим відбитком з журналу (Львів, накладом редакції «Зорі», 184 с.).
У другому виданні повісті (Львів, 1902, накладом Українсько-руської видавничої спілки, 224 с.) І. Франко виправив не лише мову, орфографію, пунктуацію, а й зробив незначні зміни в тексті, переніс епіграф з Пушкіна: «Дела давно минувших дней, Преданья старины глубокой» на кінець передмови, в попередньому виданні епіграф стояв перед першим розділом повісті.
У першому і другому виданнях повісті друкувалася передмова. Ось її текст з другого видання.
«Повість історична — се не історія. Історикові ходить передовсім о вислідження правди, о сконстатування фактів, натомість повістяр користується тілько історичними фактами для своїх окремих артестичних цілей, для воплочення певної ідеї в певних живих, типових особах. Освічення, характеристика, мотивовання і групування фактів у історика і в повістяра зовсім відмінні: де історик оперує аргументами і логічними висновками, там повістяр мусить оперувати живими людьми, особами.
Праця історична має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в причиновім зв’язку; повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучасна.
Представлення давнього громадського життя нашої Русі єсть, безперечно, таким предметом живим, близьким до сучасних інтересів. Настільки мені удалось віддати дух тих давніх замерклих часів, нехай судить критика. В деталях я позволив собі доповнювати історичний скелет поетичною фікцією. Головна основа взята почасти з історії (напад монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про потоплення монгольської ватаги і ін.). Дієві особи зрештою видумані, місцевість списана по можності вірно.
Львів, дня 1 грудня 1882».
Крім цієї передмови, до другого видання письменник додав ще таку замітку:
«Випускаючи в світ «Захара Беркута» другим виданням двадцять літ по виході першого видання, я обмежуюсь на виправленню язика відповідно до того поступу, який зробила наша літературна мова протягом сих двадцятих літ.
Криворівня, 1 серпня 1902».
Повість друкується за виданням творів І. Франка в двадцяти томах, т. VІ, К., 1951, с. 7-140.