Засвіт встали козаченьки, Пісні Марусі Чубай
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі;
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
«Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися —
Та за свого миленького
Богу помолися!»
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає:
«Їди, їди мій синочку,
Та не забаряйся
За чотири неділеньки
Додому вертайся».
Ой бог знає, коли вернусь,
В якую годину:
Прийми ж мою Марусеньку,
За рідну дитину.
«Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
А чи ж буде вона мене,
Сину, шанувати?»
«Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький
Назад сподівайтесь!»
Не хилити нам голови
Над ворогами.
Як жив буду, вернусь з поля,
А згину, то в славі