Термінологічний словник
Акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка прочитувані з гори вниз, утворюють слово чи фразу.
Алегорія – уявне приховування реальних осіб, явищ і предметів за іншими художніми образами.
Антитеза – протиставлення людських характерів, обставин, композиційних елементів. Для створення антитези використовують антоніми.
Віршована мова – це впорядкована ритмічна мова.
Гумор – м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.
Діалог – розмова двох або кількох персонажів.
Драматичний твір – визначальною своєрідністю драматичного твору є те, що майже весь текст становить мова персонажів. У діалогах дійові особи обмінюються думками, виражають своє ставлення до предмета розмови, свої настрої та почуття.
Драматичний твір (п’єса) – це художній твір, написаний спеціально для сценічної постановки в театрі. Він складається з діалогів, монологів, полілогів, ремарок.
Дума – великий пісенно-розповідний твір переважно героїчного змісту, що виконується речитативом.
Епітет – художнє, образне означення, яке підкреслює у зображуваному особливу рису.
Загадка – влучне, образне запитання, в якому натякається на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, який потребує відповіді.
Інтимна лірика – жанр лірики, у якому передаються почуття та переживання, пов’язані з особистим життям людини.
Іронія – висловлювання, яке виражає насмішку або лукавство, подвійний смисл, коли сказане у контексті набуває протилежного значення, висміювання, яке містить у собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора – оповідача.
Історична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому відображуються видатні події минулого й сучасного, уславлюються люди з незвичайною долею, сильним героїчним характером.
Казка – оповідання про вигадані та фантастичні пригоди героїв. Види казок про тварин, фантастично-героїчні, побутові.
Комедія – жанр драматичного твору, у якому сатиричними і гумористичними засобами відображається смішне в житті (потворні суспільні та побутові явища).
Легенда – придумана оповідь про якусь подію, особу, явище, походження назви, оповите фантастикою, казковістю.
Ліричний герой – це образ такої людини, думки, почуття й переживання якої розкриває поет у ліричному творі.
Літературна казка – казка, складена однією людиною, письменником.
Літописи – записи у хронологічній послідовності історичних подій.
Метафора – називання одного предмета через опис ознак іншого, чи контрастного.
Міфи – перекази про незрозумілі явища природи, історичні події, богів, героїв, рослин, тварин.
Мова автора – розповідь про події та героїв від імені оповідача.
Монолог – висловлення одного героя.
Образ – особливе поетичне слово (або група слів), яке виражає своєю красою, незвичайністю, загадковістю.
Оповідання – невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод з життя одного персонажа.
Персоніфікація – це уподоблення речей, явищ, рослин, тварин людським якостям.
Порівняння – це пояснення одного предмета, явища через зіставлення його з іншими подібними.
Портрет у художньому творі – це словесний опис зовнішності персонажа.
Приказки – короткий образний вислів, у якому на висновок лише натякається.
Прислів’я – короткий влучний образний народний вислів з повчальними висновками.
Прозова мова – мова, що має вільний, неорганізований ритм, нагадує розмовну мову.
Ремарка – короткі пояснення автора у драматичному творі про час, місце дії, зовнішність дійових осіб, їхню поведінку.
Рима – повтор звуків, які пов’язують закінчення двох або більше рядків Співзвучність у кінці рядків, композиційно-звуковий повтор у кінці двох або кількох рядків.
Сатира – вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.
Складові частини сюжету: зачин (зав’язка) – початок розповіді у творі; розвитку дії (основної частини) – послідовне розгортання наступних подій; розв’язки (кінцівки) – завершення підсумкової події.
Стопа – поєднання наголошеного складу з одним або двома ненаголошеними, які повторюються у кожному вірші.
Строфа – кілька віршованих рядків, виділених у групу.
Сюжет – це основна подія чи кілька подій, які описані чи про які розповідається у творі.
Тема твору – основне питання, яке висвітлюється в художньому творі.
Трагікомедія – жанр драматичного твору, у якому переплітаються трагічні і комічні ситуації.
Філософська лірика – жанр лірики, у якому є роздуми про сенс людського життя.
Фольклор – усна народна творчість.
Художній образ – це створене уявою митця поетичне відображення подій, людей, явищ предметів.
Художній твір – це органічна єдність різних за своїм змістом і формою складових частин. Зміст твору – це тема, проблема, ідея, конфлікт. Форма твору – це система засобів і прийомів, через які втілюється зміст (сюжет, композиція, персонажі, пейзаж, інтер’єр, художні деталі та мова.