Петро Гулак-Артемовський — одна з провідних постатей нової української літератури. Хоча його творчий доробок українською мовою невеликий (кілька байок, притч, прозових і віршованих послань, переспіви та переклади творів світової літератури), Гулака-Артемовського вважають одним з основоположників української літератури.У 1818 році в "Українському віснику" була надрукована байка "Пан та Собака".

Твір "Пан та Собака" — це приклад української класичної байки. Щирий, гуманний, прогресивний зміст, художня майстерність твору принесла велику популярність байці. Актуальність байки була зумовлена політичним станом суспільства, тиском прогресивних сил у боротьбі проти кріпосництва, за визволення народу від свавілля панства, за гідність людини.

Передові люди вважали кріпацтво несправедливим ладом і закликали до боротьби з ним. Засуджував надмірну жорстокість та свавілля поміщиків і український байкар Петро Гулак-Артемовський.

І. П. Гулак-Артемовський - талановитий поет початку XIX століття. (П. Гулак-Артемовський був чудовим знавцем народно-розмовної мови, народних звичаїв та побуту. Не можна не погодитися зі словами відомого дослідника української літератури І. Айзенштока: "Поезії Гулака-Артемовського висунули його в ряд перших, кращих представників української літератури... Вони ж міцно закріпили за ним... неминуще значення одного з класиків рідної літератури".)
ІІ. Початок літературної діяльності. (Ранні твори П. Гулака-Артемовського написані російською мовою, ще до навчання у Київській академії він зробив кілька перекладів із французької. До української ж мови вперше письменник звернувся у Харкові. Уже перші твори "Пан та Собака", "Солопій та Хівря", "Тюхтій та Чванько" викликали великий інтерес і в читачів, і в літературних колах.)

Через терни еміграції, душевний розпач, невисловлену любов до Батьківщини, торування власного поетичного шляху повернувся в Україну

Тодось Осьмачка. Його творчість у 20-х роках XX століття зазвучала оригінально й несподівано переконливо. Збірки «Кручі», «Скитські вогні», «Клекіт» зустріли шалений опір пробільшовицької критики. Бо в поезіях струменіло критичне ставлення до соціалістичного режиму. Наприклад, у вірші «Деспотам» письменник звертається до представників влади:

«У всякого своя доля, свій шлях широкий», — сказав Великий Кобзар. Ці мудрі слова особливо часто згадуються, коли знайомишся із життєвим і творчим шляхом Тодося Осьмачки.
У церковній книзі села Кунцівка, що на Київщині, записано: «16 травня 1895 року з'явився на світ Божий другий син Осьмачків Феодосій». У побуті хлопчика називали Тодосем.
Батько Степан Юхимович служив конюхом у панській економії, мати Івга Лук'янівна виховувала сімох дітей.
Коли Тодосеві минуло дев'ять років, його послали до першого класу парафіяльної школи. Хлопчик ріс розумним, але йому спочатку було важко вчитися російською мовою. До того ж він не цурався домашньої роботи: треба було допомагати матері, адже після Тодосевого народження вона оглухла, і минуло багато часу, поки трохи повернувся слух. Пізніше Осьмачка писав:

Тодось Осьмачка — досить оригінальний письменник доби Розстріляного Відродження. Його дивовижна доля вражає сучасного читача. Блискуча літературна кар’єра... Арешти… Допити… Психічний злам… Божевілля… Еміграція… Поневіряння… Гнаний чорним демоном страху, Осьмачка не знав спокою ні вдень, ні вночі. На мою думку, цей нетиповий психічний стан автора сприяв створенню повісті «Старший боярин». Читаючи повість Т. Осьмачки, іноді не розумієш, де шукати грань між реальним і міфічним. А чи є вона взагалі у «Старшому боярині»? Читачеві слід «ввімкнути» всі механізми своєї уяви, аби збагнути світ художніх образів Т. Осьмачки. Герої повісті ніби розділені на два табори. У першому, представленому Маркулою Пузанем і Харлампієм Пронем, зосереджені люди з нечистим сумлінням, які прагнуть зруйнувати «селянський рай», а тому автор сприймає їх як нечисту силу, бо зраджувати рідний народ, на думку Осьмачки,— це все одно, що продавати душу чортові. Інші ж герої — Гордій, Варка, отець Діяковський, Горпина Корецька, члени «Першого куреня вільних українців» — сповідують такі моральні цінності, як добро, правда, справедливість, милосердя.

ОСЬМАЧКА ТОДОСЬ
(1895-1962)
Народився в с Куцівці (нині Черкащина) в багатодітній селянській родині. Служив в економії писарчуком, займався самоосвітою, вчителював, згодом вступив до Київського інституту народної освіти. Входив до складу літературної групи "Ланка"-МАРС. З початком репресій симулював психічний розлад, щоб урятуватися від арешту. Під час війни емігрував до Німеччини, потім - до США. Мандрував по світу. Помер у госпіталі поблизу Нью-Йорка.
Поет, прозаїк, перекладач. Твори письменника написані в експресіоністичній манері. Автор багатьох збірок поезій ("Круча", "Скитські вогні", "Сучасникам", "Китиці часу" та ін.), трьох прозових творів ("Старший боярин", "Ротонда душогубців", "План до твору"), перекладів п'єс Шекспіра.

Серед провідних митців епохи розстріляного відродження Тодось Осьмачка — один із найталановитіших і найоригінальніших. У центрі його поетичних інтересів — любов до українського народу, який попав у криваву заметіль тридцятих років.

У душі митця поселилися біль і смертельний сум. Розпач, розлад, руйнування, загальне зубожіння селян — усе це ознаки життя України за тих часів. Проникливо сумні вірші належать перу Тодося Осьмачки: