Оповідання "Дорогою ціною" написане М. Коцюбинським на основі історичних фактів, хоча герої — цілком вигадані. Письменник глибоко осмислив і проаналізував події кінця XVIII — початку XIX століття, коли після Коліївщини почалося руйнування Запорозької Січі як оплота вольності на Україні й закріпачення українського селянства. Народ не корився, мстився панам та зрадникам. По всій Україні спалахували повстання, люди, не мирячись із неволею, гинули або тікали за Дунай. Доля таких утікачів — Остапа й Соломії — знаходиться в центрі сюжету оповідання.

"Тіні забутих предків" є яскравим зразком майстерного використання М. Коцюбинським багатющої скарбниці народної творчості.

У цій повісті письменник з надзвичайною проникливістю відтворив своєрідність народного світогляду.

Хто з нас у дитинстві не уявляв собі відьом, чаклунів, домових? Хто не мріяв уночі сходити до цвинтаря, щоб перемогти в собі страх?

Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.