Юрій Мушкетик в оповіданні "Суд" зображує трагічну долю селянки, яку злидні та кривди супроводжували майже все життя.

Змалку їй довелося випити гірку чашу сирітства, бо батько її загинув в імперіалістичну війну, а мати бідувала з малими дітьми.

У оповіданні "Суд" Юрій Мушкетик показав явища, які відбувалися у суспільстві за часів сталінського та брежневського режимів. Через сприйняття головної героїні Ганни Розсохи автор показує трагічне становище всього народу, їхнє злиденне життя.

У світі прийнятною є думка, що жінки — це слабка половина людства, що вони потребують сильного чоловічого плеча, опори і підтримки. І ця думка продовжує підтримуватись і сьогодні, коли жінки вже безліч разів довели свою силу, як фізичну, так і духовну, свою велику силу волі, свою терплячість, вміння долати перешкоди, боротися за своє щастя, не опускати рук у найтяжчі хвилини життя, коли навіть чоловіки вже втратили надію. Але сильна половина людства ніяк не хоче визнавати ту силу, що мають жінки.

Немало митців слова присвятили свої твори жінці, жінці — продовжувачці людського роду, жінці-матері, жінці-борцю, жінці як втіленню найкращих рис людського характеру. Свою лепту в оспівування і возвеличення жінки вніс і Юрій Мушкетик, написавши оповідання "Суд".

Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці
"Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці - ні духовної, ні тілесної. Вона відчуває обов'язки життя не дійсним, а страдницьким чином". Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер.

І. Широта розмаху Ю. Мушкетика у відтворенні історичної доби. (Важкі умови повоєнної дійсності спонукали багатьох письменників до написання творів історичної тематики. Необхідно було нагадати народові про його славне історичне минуле. І хоча того часу на історію України було накладене своєрідне табу, у письменника вистачило сміливості й мужності взятися за таку небезпечну тему.)
ІІ. Зображення історичних подій у романах Ю. Мушкетика.
1. Змалювання гетьмана Мазепи у романі "Семен Палій". (Образ гетьмана Мазепи автор малює нетрадиційно - "через призму реальності соціальних відносин". Ю. Мушкетик показав у творі усю складність його натури, повідав читачам про його мрії, уподобання. Бачимо гетьмана людиною веселою, він навіть вірші писав, сам із того кепкуючи.)

Із сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині. У цих невеличких піснях не тільки оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:

Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов'ян, що складали Київську Русь, таким твором є "Слово о полку Ігоревім".

Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя.

Шота Руставелі

Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія.