Людина уявила себе царем природи, її законів: стала змінювати русла рік, осушувати й зрошувати землі, творити моря, літати в космос, — зовсім забувши, що вона лише маленька частинка Всесвіту, нехтуючи обережністю і відповідальністю перед віковічними законами природи. Довго терпить природа, та настає час і це терпіння кінчиться і вона жорстоко покарає своїх кривдників. Саме таким покаранням за безвідповідальність, байдужість і була аварія на ЧАЕС 26 квітня 1986 року.

Людина і природа, їх взаємозв'язок — така ідея поеми "Чорнобильська мадонна", що вийшла з-під пера відомого письменника і державного діяча І. Драча. Своєрідність поеми в тому, що автор поставив перед собою завдання відобразити не саму трагедію, а стан душі, яка має осмислити те, що сталося.

Навчання нагадує мені намисто, бо кожну його довгу нитку супроводжують великі і малі намистинки відкриттів. Перед тим, як чомусь навчитись, ми спершу відкриваємо для себе види мистецтв та їх витвори, коштовність яких осягаємо з часом.
Усе життя ми збільшуємо кількість разків намиста, а разом з ними збільшується і кількість намистинок на мотузочках.
Найвідомішим і найвитонченішим мистецтвом дехто називає поезію. Дійсно, вона є великою помітною намистиною у ґердані нашої свідомості.

Народу геній, що не вмер, не вмре...

М Рильський

Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ - столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам'яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір людської душі, розуму і натхнення. Саме Софія Київська стоїть в центрі роману Павла Загребельного "Диво".

Павло Загребельний - письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу, Батьківщину, її синів і дочок. Саме історичні романи принесли популярність Павлу Загребельному. І "Диво", і "Первоміст", і "Євпраксія" поставили його в ряд найчитабельніших українських прозаїків. А "Роксолана", очевидно, побила всі рекорди популярності. Саме цей твір - перший бестселер у повному розумінні цього слова.
Авторові хотілося здійснити своєрідні художні дослідження народних доль, кожна з яких не втратила свого значення й сьогодні. Отож "Диво" - це доля таланту, "Смерть у Києві" - доля державної ідеї, "Первоміст" - доля народної споруди. "Євпраксія" - роман про долю людини. А що доля людська, надто в трагічних її вимірах, найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано роман "Роксолана" про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові.

Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка Павло Загребельний є неперевершеним романістом. Його твори різні за тематикою, він пише як про давнє життя наших предків, і про теперішні проблеми буття.
Вони здобули всесвітню славу, викликали великий інтерес багатомільйонного читача. Особливої популярності набула історична проза романіста.
Неперевершеними за своїм змістом, багатоплановістю, образністю є твори "Диво", "Смерть у Києві", "Роксолана", "Євпраксія", "Первоміст".

Мені здається, кожен з нас повинен вирішувати проблеми сучасності, щоб разом нам вдалося хоч про деякі з них зовсім забути. Якщо ж ми просто будемо ними нехтувати, то цих проблем з кожним роком буде, все більше і більше, і врешті-решт у нас буде не життя, а суцільна проблема. Це, на мою думку, розумів драматург Олексій Коломієць, тому і написав п'єсу "Дикий Ангел", яка стала відтворенням наболілих проблем сучасності, зокрема відносин між старшим і молодшим поколінням.

Сучасність — це те, що відбувається зараз, що хвилює наших близьких, друзів, знайомих... Вирішити проблеми, які ставить перед нами сучасність, знайти себе і допомогти державі. Адже часто ми намагаємося вилізти за рахунок інших людей, забуваємо про чесність, байдуже нам до батьків і їхніх почуттів, а праця стає для нас справжнім покаранням. Олексій Коломієць у своїй п'єсі "Дикий Ангел" намагається вирішити проблеми сучасності, пропонуючи як приклад родину Ангелів.

Кожна епоха несе з собою нові проблеми. Колись для українців було дуже важливо відчути себе вільними, побачити красу нового життя. У творі Олексія Коломїйця перед нами постають інші проблеми. Якою повинна бути справжня людина, що означають для кожного з нас родинні цінності, що таке підлість і чесність, що таке кохання і зрада... Драматург намагається дати відповіді на болючі питання, щиро бажаючи, щоб ми самі могли змінити своє життя, були здатні відповідати за свої вчинки, цінувати батьків.

Перед нами звичайна родина, де четверо дітей. Усі в родині працюють, намагаючись розподілити обов'язки. Середній син Федір майструє, дочка Таня накриває разом з матір'ю стіл, старший син Петро навіть не приїхав, бо весь час працює. Його дружина Ліда згадує: "Петро розказував, ніколи не бачив, щоб батько відпочивав...