Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію "Сто тисяч", він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90 роках XVIII століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з'являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка - головний герой комедії "Сто тисяч".

Калитка - заможний селянин, який вже має 200 десятин землі, проте, всі свої сили покладає на те, щоб збільшити свої володіння. Він мріє: "їдеш день - чия земля? Калитчина! їдеш два - чия земля? Калитчина! їдеш три - чия земля? Калитчина! Диханіє спирає".

Сатира Григорія Квітки-Основ'яненка тісно пов'язана з традиціями «Енеїди» І. П. Котляревського і розвитком сатири М. В. Гоголя.

Значне місце у творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненка посідають сентиментально-реалістичні повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної із них своя доля, але є в цій долі щось спільне для всіх дівчат - кожна із них, по-своєму звичайно, переживає найсвітліше у житті почуття-кохання. Так у повісті «Маруся» на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип’ятирічної солдатської служби для нареченого і злиденної долі жінки-солдатки для нареченої. Опоетизована історія чистого і вірного кохання сільської дівчини Марусі й парубка з міських ремісників Василя завершується трагічно.

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко - зачинатель нової української прози. Письменник одним із перших в Україні почав писати народною мовою не тільки про смішне, а й про серйозне. Це було актом історичного значення, який довів зрілість і художню досконалість української мови. Квітка-Основ’яненко прийшов в українську літературу в час її національного ‘ відродження. Твори письменника нікого не залишали байдужим. Простих людей ці твори захоплювали до сліз, бо оповідали про їхнє життя, розказані до того ж правдиво, зі співчуттям. Митець досконало знав український побут, фольклор, народну демонологію й органічно використовував цей матеріал у своїх торах. Один з них - «Конотопська відьма» - повість, в якій реальне й фантастичне сплавлені автором у цілісну картину.

Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XIX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в її широкому охоплений в усіх труднощах, суперечностях і деталях показу людини в складних суспільній відносинах, відображення життя у формах самого життя. Для здійснення цих завдань найпридатнішими були прозово-епічні жанри – роман, повість, оповідання. Основоположником української художньої прози й став Квітка-Основ’яненко, який чутливо вловлював назрілі потреби часу. Першим його українським твором у прозовому жанрі стала знаменита повість «Маруся». Приводом до її написання були тогочасні дискусії щодо творчих можливостей української літературної літератури.Деякі митці вважали її спроможною лише на жартівливі твори.Квітка-Основ’яненко своєю «Марусею» переконливо продемонстрував різнобічні художньо-літературні можливості української мови, її придатність для написання прозових творів серйозного, навіть трагічного змісту.

У кінці XVIII — на початку XIX століття в українській літературі вже була поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І. П. Котляревського, були гумористичні й сатиричні вірші мандрованих дяків, але ще.не було прозових творів, написаних народною, розмовною мовою. У той час наша література чекала такого письменника, який започаткував би прозу в новій українській літературі. Саме тим українським повістярем і став Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко.
Г. Квітка-Основ'яненко народився в селі Основа, що на околиці Харкова, в сім'ї багатого поміщика-дворянина, який мав багато землі і понад дві сотні кріпаків. Старий Квітка був близько знайомий із Григорієм Сковородою, брав участь у заснуванні Харківського університету. Мати майбутнього письменника, Марія Василівна, теж була з багатого роду, мала досить гарну освіту.

Повість «За ситуаціями», як слушно відзначили деякі критики (О. Бабишкін), має струнку і компактну композицію. Дія розгортається в логічно-часовій послідовності, повість не переобтяжена позасюжетними елементами. Перед читачем у прискореному, ніби кінематографічному ритмі проходять один за одним епізоди, що весь час сприяють наростанню почуттів Аглаї аж до найвищого піднесення. Написані вони справді по-кінематографічному гостро і ощадно в засобах.

Імперіалістична війна 1914 року допомогла виявити вповні політичну орієнтацію українських письменників і культурних діячів, що жили на західноукраїнських землях. О. Кобилянська не стала в ряди тих, хто орієнтувався па царську Росію. Не по дорозі їй було і з тими літераторами, які з перших днів війни підтримували загарбницькі цілі «благодатної» Австрії, хоч деякі симптоми проавстрій-ських настроїв і проявилися в оповіданнях письменниці перших років війни («Щира любов», «Лісова мати»). В критичній літературі пояснюється це впливом австрофіль-ської пропаганди, що її вели українські буржуазно-націоналістичні партії Галичини й Буковини. Насправді ж це явище набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд, і ці проавстрійські настрої зумовлені рядом серйозних причин.

У новелі «Юда» розповідається про літнього селянина, життя якого знівечила війна, його сина, що утримував сім’ю, мобілізували австрійці, дома лишилися хнора жінка й невістка з малим онуком. І він, старий та немічний, мусить з ранку до вечора сповняти найтяжчі роботи, доглядаючи сім’ю і маржину. Створюючи типовий характер буковинського селянина, письменниця розкриває Його образ через думки і настрої, зумовлені тими ситуаціями, в які він потрапляє. Спочатку думками селянин -далекий від війни. Він має так багато клопоту по господарству! Та війна безжально вривається в його життя, несучи невимовні страждання й загибель.