Поема «Божественна комедія» - вершина творчості відомого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліґ’єрі. Сучасники поета вважали, що Данте побачив потойбічний світ і розповів про його устрій у своєму творі. Але насправді суть поеми не тільки у зображенні потойбічного світу і життя після смерті. Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення. В буквальному розумінні - це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення. За традиційними релігійними уявленнями, пекло - місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя. Рай - нагорода для тих, хто жив праведним життям. Йдеться про моральну оцінку вчинків людей: куди саме потрапляє душа людини після смерті, визначається її земним життям.
Зарубіжна Література
Картина «Пекла», що вразила мене
Твір по літературі за поемою Данте «Божественна комедія» …Тот страдает, вьісшей мукой, Кто радостньїе помнит времена В несчастии… Данте. «Божественная комедия» Багато поколінь читачів вважали, що найцікавішою і вражаючою частиною «Божественної комедії» є «Пекло». Чим пояснити те, що не «ангельські», а «диявольські» дев’ять кіл описано у Данте яскравіше і переконливіше? Мої однокласники дійшли загальної думки про те, що пекло, як не дивно, більшою мірою відображає реальне життя, ніж вічні мрії про райське життя. В земному житті Данте бачив чимало горя і страждання, фізичні і душевні муки не рідкісне явище в людському житті. Тому картини «Пекла» у Данте виглядають дуже переконливо. Читачу легше повірити в існування зловісної пекельні, ніж у «райські кущі», які ніхто ніколи не бачив. Усі дев’ять кіл пекла описано так детально і переконливо, що здається - ти разом з Данте і Вергілієм сходиш сходами «к отверженньїм селеньям», «к погиб-шим поколеньям» крізь «вековечньїй стон».
Алегоричний змiст поеми “Божественна комедiя” Данте Алiг’єрi
“Божественну комедiю” визнано вершиною творчостi найвидатнi шого iталiйського поета, основоположника iталiйської лiтератури Данте Алiг’єрi. Сучасники поета з простих людей вiрили навiть, що вiн склав справжнiй путiвник потойбiчним свiтом, але насправдi змiст поеми не обмежується лише художнiм втiленням мiстичних уявлень про життя пiсля смертi. тлумачити змiст цього твору можна з рiзних поглядiв: як буквально (власне змалювання подорожi лiричного героя потойбiчним свiтом), так i алегорично, а також морально-етичного. тобто кожна подiя з одного боку описується, як така, але несе у собi додаткове навантаження.
Учнівський твір по темі — Любов, що рухає сонце й світила
Шкільний твір По поемі Данте Алігьері “Божественна комедія”. Приблизно в середині XII століття в Європі поступово набирає силу новий культурний рух - Відродження, або Ренесанс. У даних цього руху стояв Данте Алігьері. Деякі історики літератури вважають його одночасно й представником середньовіччя, і першим з титанів епохи Відродження. У непідготовленого читача може виникнути питання: чому це величне, але не розважальний добуток названий “комедією”? Відповідь проста. У часи Данте комедією називали не тільки смішне, але й взагалі будь-яке драматичне видовище. “Божественна комедія” є надзвичайно гармонічним утвором. Поетика його дотепер з технічної . точки зору вважається неперевершеною. “Божественна комедія” складається із трьох частин - “Пекло”, “Чистилище” і “Рай”. Головною діючою особою “комедії” є сам Данте і його провідник Вергілій - давньоримський поет, якого зараховують до одним з перших язичників, що прийняли християнську ідею. Мрією великого італійця було повести всіх знедолених на щастя. Зробити це Данте вирішив на власному прикладі. Він проводить своїх героїв і читача через всі кола Ада, через Чистилище до Раю, Автор цим продемонстрував шлях для всього людства до порятунку душі. Для розуміння змісту “Божественної комедії” важливо те, що Данте у ній глибинний зміст буття, його тришаровий склад: особисту життєву драму, мир природи, історію людства
Образ Пекла у «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі
«Божественна комедія» Данте - глибоко символічний твір. Побудований як подорож героя Пеклом, Чиє тилищем та Раєм, він зображує основні людські пороки та чесноти. Навіть бездіяльність Данте вважає гріхом, адже відстороненість, відсутність власного станлення і власної життєвої позиції не може бути схвальним вибором людини. Окрему увагу Данте приділяє грішникам, які матеріальне поставили вище від духовного. У чому б не полягай їхній гріх (чи у надмірній скупості, чи у марнотратстві, Данте зображу! цих людей в одному з кіл Пекла. Цей епізод вчить нас цінувати духовий, правильно ставитись до грошей, вміти визначати головне та другорядне В нашому житті. Здавалося б, лестощі - лише слова, але автор вважає не великим гріхом, розміщуючи улесників водному з кіл Пекла, зауважмо, не в перших колах!
До творчості Данте Аліг’єрі
Данте Аліг’єрі народився 1265 року у Флоренції. У ті часи в місті вирували активне політичне життя: боролися дві партії — гебеліни та гвельфи. Перші і них були прихильниками імператорського ладу, другі, відповідно, його протнивниками. Данте належав до так званих «білих гвельфів». Еволюція політичних поглядів Данте непроста, наприкінці свого життя він став прихильником гебслінів. Данте вів активне політичне життя, був громадським діячем. Його літературні твори часто відображали його роздуми над соціальною ситуацією, але мали й загальний зміст, більш символічний та філософський. У літературних творпх Данте часто зображував своїх сучасників, тобто реальні постаті. Поет належав до давнього роду, багато часу присвятив самоосвіті, був освіченою та ерудованоні людиною. За свої політичні переконання зазнав гонінь, змушений був покинути Флоренцію. Помер 1321 року у Равенні.
Добро і зло в романі Гюґо «Собор паризької Богоматері»
Віктор Гюґо - великий французький письменник - прожив довге життя, протягом якого багато і плідно працював і залишив величезну творчу спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він створив чимало поем, віршів, драматичних творів, але для багатьох читачів Гюґо, в першу чергу, автор відомих романів "Людина, яка сміється", "Трудівники моря", "Дев'яносто третій" тощо.
Проза Гюго періоду вигнання. Роман «Знедолені»
Задум великого соціального роману виник у Гюго ще наприкінці 20-х років, але інші справи надовго відсунули його здійснення. У 1840 р. був складений первісний начерк роману, який називався тоді «Злигодні», а в 1845-1848 pp. Гюго активно працював над ним і написав більшу його частину. До роману він знову звернувся лише в 1860 p., причому він не тільки дописав нові розділи та книги, а й грунтовно переробив те, що було написано раніше. Роман вийшов у світ в 1862 р.
Добро і зло в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»
Віктор Гюго — великий французький письменник — прожив довге життя, впродовж якого багато і плідно працював і залишив нащадкам величезну спадщину. За 70 років своєї літературної діяльності він написав безліч поем, віршів і драматичних творів. Крім того, Віктор Гюго — автор відомих романів «Людина, яка сміється», «Дев’яносто третій». Але найзнаменитішим його романом вважається «Собор Паризької Богоматері».
Романтичне осмислення дійсності в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»
Відомий представник французького романтизму, поет, драматург, романіст Віктор Гюго (1802-1885) написав безліч прекрасних творів. Сам письменник стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший, коли людство милувалося силою і красою Природи. Другий етап, коли почалася соціальна історія людства. З цим періодом Гюго пов’язує епос. Третій етап — виникнення християнства. З цим періодом письменник пов’язує драму.