Англійський письменник-реаліст, найвідоміший представник соціально-побутової прози ХГХ століття. Г. Честертон зазначав, що Діккенс мав два великі таланти - вміння писати смішне та вміння змальовувати жахливе. Все це дійсно відібражасться в «Різдвяній пісні». Основою сюжету різдвяної казки є диво святкової ночі. Відбувається якась подія - і починається духовне відродження людини, яка забула, що вона створена за образом і подобою Божою. Дверний молоток перетворюється на обличчя Джейкоба Марлі, що помер саме на Свят-вечір сім років тому, кахлі голландської печі, на яких зображено сцени зі Священного Писання, раптом затуляє обличчя померлого, дух самого Марлі попереджає друга про наслідки життя без Божої іскри в душі, Духи Різдва ведуть Скруджа від дитинства до смерті, - і усе це сплітається в події однієї ночі, аби повністю змінити життя старого скнари.

Шкільний твір. Видатний англійський письменник Чарльз Діккенс у своїх творах наголошував на тому, що кожна людина неодмінно повинна мати почуття власної гідності. Саме людська гідність дає кожному з нас усвідомлення своєї особистості, потрібності людям. Це гордість за власні благородні вчинки, правдивість та чесність, вміння протистояти безчестю та аморальності. У своєму романі «Домбі та син» автор розмірковує про людську гідність, про те, як вона випробовується в різних життєвих ситуаціях. Малюючи свого героя на початку роману, Чарльз Діккенс підкреслює, що містер Домбі «мав занадто суворий і пихатий вигляд». Ця бундючність не має нічого спільного зі справді людською гідністю, тим паче, що до своєї дружини він ставится холодно, а дочку Флоренс зневажає, бо, як дівчинка, вона не зможе сприяти розвитку фірми «Домбі та син». Нарешті народжується довгоочікуваний спадкоємець Поль.

Один з найкращих англійських письменників XIX століття змалечку пізнав ЖИТТЯ у злиднях. Тяжкі умови існування не дозволили Діккенсу отримати освіту, проте саме життєвий досвід допоміг письменникові досягти матеріального добробуту. Вже перші романи Діккенса принесли йому всесвітнє визнання. Незважаючи на жебрацьке життя, Діккенс - письменник-оптиміст. Почуття гумору не зраджує йому ніколи. Одним із найкращих гумористичних романів автора є «Посмертні нотатки Піквікського клубу». У творі йдеться про спортивні пригоди кількох джентльменів. Головним героєм роману є чудернацький містер Піквік - комік та невдаха. Навколо нього можна побачити членів організованого ним «клубу»: закоханий товстун Тампен, горе-спортсмен Уінкль, нереалізований поет Снодграсс. До них приєднується слуга містера Піквіка Сем Уеллер - жартівник та балагур, носій народної гумористичної мудрості. Казково-доброзичливі стосунки «піквістів» різко контрастують з навколишнім буржуазним світом. При усіх своїх недоліках ко-мічні герої Діккенса відображують собою оптимістичний погляд письменника на людські якості.

Ч.Діккенс, відомий англійський письменник XIX ст., прагнув звернути увагу суспільства на жахливу несправедливість щодо знедолених. Автор сподівався, що його твори допоможуть байдужим багатіям відкрити очі на справжнє життя,перевиховати їх, як це, наприклад, сталося у "Різдвяній пісні в прозі" з паном Скруджем, "людиною, що втратила душу" в гонитві за багатством.
Маленьким хлопчиком Скрудж почувався дуже самотньо, біля нього не було нікого, кому б він міг розкрити свою душу. Помалу хлопець привчався покладатися тільки на себе, йому ніхто не був потрібен, спілкування з людьми йому замінив підрахунок грошей. Скрудж віддає всі сили роботі, накопиченню багатства. Свята для нього - "дурниці", бо в ці дні люди не працюють, а значить, не примножують багатства. Герой проміняв прості радощі життя на гроші, тому й душа його стала жорстокішою, ніж вітер, упертішою, ніж сніг, невблаганнішою, ніж дощ.

Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник - заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.

"Божественна комедія" - найвидатніше творіння італійського поета Данте Аліг'єрі - увійшла в історію культури як найвище досягнення мистецтва Середньовіччя і водночас твір, що відобразив кризу світогляду цієї доби і неминучість нового гуманістичного світосприймання Відродження.

"Божественна комедія" - найвидатніше творіння Данте Алігьєрі. Цей твір став підсумком розвитку художньої, філософської і релігійної думки Середньовіччя і першим кроком до доби Відродження. Головною його ідеєю стає постійний пошук людиною нового шляху в житті.

«Божественна комедія» - вершина творчості Данте Аліґ’єрі. Цей твір став не лише підсумком творчої діяльності письменника, а й підсумком розвитку художньої, філософської та релігійної думки Середньовіччя. Створення такого твору - перший крок до епохи Відродження. Головною ідеєю твору є постійний пошук людиною нового шляху в житті. Структура твору - своєрідна подорож до потойбічного світу, здійснена поетом в уяві. Комедією твір був названий тому, що щасливо закінчується, а «Божественною» її назвав Джованні Боккаччо. Комедія складається з трьох частин: Пекла, Чистилища і Раю. Цей твір - символічне зображення реального світу, віддзеркалення внутрішніх переживань автора, сумнівів, боротьби, і в той же час весь твір пройнятий глибокою вірою в добро, яка ніколи не покидала Данте.

Роздум за твором Данте Аліґєрі «Божественна комедія». І. Я. Франко «Божественна комедія - це книга про Всесвіт і такою ж мірою про самого поета, яка назавжди залишиться у віках як вічно живий взірець геніального творіння». М. Л. Лозинський (Перекладач поеми Данте) Могутня Римська імперія пала під натиском завойовників - готів, візантійців, норманів, іспанців Настали середньовічні часи - доба хрестових походів, лицарської поезії, го^ тичних храмів, перших університетів. В пам’яті народу не вмирав образ славетного Риму - республіки. Середньовічна Флоренція намагалася влаштувати самоврядування, як за часів Римської республіки. За часів Данте (1265-1321) північна Італія входила разом з Німеччиною до складу Священної Римської імперії, яку очолював імператор з німецької знаті.