Зрозуміло, я не є священнослужителем, і можливості сповідувати - у мене немає, та й не хочеться. Просто те, що сьогодні я хочу вам розповісти про моєму улюбленому персонажа Гамлеті, дозволяє мені все-таки побути його сповідують в прямому сенсі цього слова. Ще я вирішила для себе переймати від сповідування його самі позитивні якості, саме приймати, а не відкидати. Адже в моєму кумира стільки доброти і світла ", так багато відваги й сили, така широка душа! Адже він з'явився за часів епохи Відродження.

Сповідь - це ізліваніе душі, чогось самого потаємного і особистого, благання про прощення, про відпущення гріхів перед обличчям людей. Адже завжди є час зробити це визнання, чим більше герой займається самоаналізом, обмірковує все досконале в житті, тим мудріше він стає. Метою епохи Відродження було піднесення людини над похмурим, несправедливим світом злості, черствості і гноблення. Завжди існувала і буде існувати саме піднесене і в той же час найнижче істота - людина. Це були часи освіти, так вважав Гамлет. Після смерті батька, світ постав перед ним в іншому образі.

Твір за повістю Е. Хемінгуея «Старий і море». У передмісті Гавани, в рибальському селищі Кохімарі, встановлено погрудц з таким написом: «Ернест Хемінгуей. Автор «Старого і моря». Так вдячні рибал ки, з якими письменник часто зустрічався і риси яких втілив в образі свого героя Сантьяго, висловили своє захоплення суворою правдивістю, життєвістю літера турного твору Хемінгуея. Старий рибалка Сантьяго - людина, що прожила нелегке життя. «Геть усе в ньому було старе, крім очей - вони мали колір моря і блищали весело і непереможно» Як і його одяг, його вітрило було «полатане мішковиною і, обгорнуте навколо щогли скидалося на прапор безнадійної поразки». «Долоні старого були посічені глибоки ми поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий - усі старі, як борозди на пересохлій землі»,

Давним-давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Як їх звали, зараз уже ніхто й не пам’ятає. Вони були чудовими орачами, скотарями і мисливцями. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували великі свята: співали, танцювали біля величезних вогнищ. Розваги закінчувались метанням стріл щастя.
Якщо юнак мріяв стати мисливцем, він пускав стрілу в ліс, якщо пастухом — стріляв у бік череди, а якщо орачем — у бік поля. Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин — Нептун.

Твір по повісті Хемінгуея «Старий і море». Розглянемо цю ситуацію з позиції новітньої екології. Людина повинна брати для себе стільки, скільки їй достатньо для задоволення фізичних.потреб. Сантьяго діяв за старою мораллю: беру, скільки можу підняти. Письменнику неважко було дати рибу невелику, але Хемінгуей цього не зробив, загострюючи ситуацію до краю. Можливо, він і сам не бачив, як зняти суперечності між фізичним і духовним у 50ті рр., але через геніальну інтуїцію поставив знак питання. І ми в XXI столітті змушені розв’язати цю проблему. Інакше людська цивілізація, вичерпавши природні ресурси, приречена на загибель.

Е. Хемінгуей, повість якого “Старий і море” ми вивчаємо, мав свій кодекс героїзму: “Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповідати ударом на удар. Не чекай від когось співчуття, не нарікай на долю — мовчи, бо найнебезпечніше — показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе зневажатимуть й перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще самотність, ніж беззахисність; краще холодність, ніж душевна розхри-станість. Тільки так ти, можливо, вцілієш фізично у страшному, кривавому, беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити, — тільки якщо кожної миті будеш готовий до двобою з ним, тільки якщо, вирушаючи в дорогу, не візьмеш із собою ніякого зайвого вантажу любові й віри. Але будь мужній, чесний, справедливий… Не прагни скористатися з недосконалості, з підлості навколишнього світу…

Ернест Міллер Хемінгуей - легенда американської літератури ХХ століття, лауреат Нобелівської премії (1954). Людина-воїн, безстрашний мисливець і рибалка, він бачив сенс життя в двобої з перешкодами. Кореспондентом він побував майже в усіх «гарячих точках» планети, виступав на боці ополченців у буремній Іспанії 1936-1937 років, вистежував фашистські субмарини біля берегів Америки, брав участь у відкритті Другого фронту в 1944-му. У його філософсько-психологічних творах «Фієста» (1926), «Прощавай, зброє!» (1929), «По кому подзвін» (1939), «Старий і море»(1952) та ін. створено портрет Людини бурхливого ХХ століття.

Філософська символіка та система образів твору. Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. Бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір - не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Про це Хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. Але саме з приводу повісті «Старий і море» письменник сказав: «Здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя».

Ще ми знаємо про письменника Е. Хемінгуея? Це людина надзвичайних здібностей, бо в нього не тільки цікаві твори, а й життя. Катастрофічна доба Першої світової війни, революцій, переворотів залишила ознаки катастрофічності на житті Хемінгуея. Перебування на боці італійської армії, воєнний кореспондент, боксер, тореадор, випивака, кінець-кінцем - чи не скидається це на банальне експериментаторство? Звісно, ні. Бажання бути весь час на межі, поза якою знаходиться смерть, можна пояснить прагненням створити реальний на сто відсотків світ у своїх творах, щоб він увійшов до свідомості читача та залишився як нерозривна ланка його власних переживань. Його твори пройняті мотивом песимізму, крайнього неблагополуччя; герой знаходиться в атмосфері страждання, муки, внутрішньої порожнечі, яка ховається під зовнішнім цинізмом, байдужістю. Кров та страждання Першої світової війни породили людей без почуттів, людей, на очах яких вбивали друзів, родичів; людей, яких доглядали дівчата, сестри милосердя, і сприймали їх не як чоловіків, а як сукупність ран, бруду та розчарування. Тема «втраченого покоління» набула провідного значення у творах Хемінгуея. Його представники вражають холодним цинізмом, товстошкірістю, а насправді - це нездатність дати собі раду в житті, яке втратило усі цінності, навіть віру.

Шкільний твір По повісті Э. Хемінгуея “Старий і море”. Хемінгуей є одним з популярних письменників XX століття. Ще при житті він став людиною-легендою. Письменник Хемінгуей був журналістом, військовий кореспондентом на п’ятьох війнах. Цікаво те, що Хемінгуея знали тих, хто ніколи не був знаком з його творчістю, у нашій країні в багатьох будинках можна було побачити фото бородатої людини з високим чолом і ясним поглядом: це був Ернест Хемінгуей у зеніті своєї слави. “Старий і море” - повість, за якої письменник одержав в 1953 році Нобелівську премію. Вона зробила в літературі переворот світового масштабу. Історія, на перший погляд, дуже проста - притча про рибалку Сантьяго. Але під пером Хемінгуея вона перетворилася в теперішній шедевр