Учнівський твір за повістю Ернеста Хемінгуея «Старий і море». Що таке щастя? У чому сенс нашого буття? Кожна людина відповість по-різному на ці питання, бо кожна людина має свою, властиву лише їй, шкалу цінностей. По-своєму розумів щастя герой повісті американського письменника Ернеста Хемінгуея - старий кубинець Сантьяго. Він живе в особливому світі: не споглядає природу відсторонено, а сам є її частинкою. Все життя прожив він у єдності з нею, з морем. «Та старий завжди думав про море, як про жінку, про живу істоту, що може подарувати велику ласку і позбавити її, а коли й чинить щось нерозважне, то лише тому, що така вже її вдача». Сантьяго розуміє, що морські мешканці і він належать до одного світу, і це викликає в його душі ніжність та жаль до них. Він розуміє, що якби не жорстока боротьба за існування, то не треба було б руйнувати, нищити життя мешканців моря. Старий усвідомлює, що та боротьба необхідна і виправдана, але ж «як добре, що нам не треба вбивати сонце, місяць, зірки».

Криваві соціальні трагедії ХХ ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають «апокаліпсичним». Одна з головних тез Целанової творчості, яка розвивається у більшості його поетичних творів, після Освенциму люди приречені жити у відрізку часу, коли останній акт історії вже завершився, а Страшний Суд відкладений на невизначений строк. Провідний принцип поетики Целана - асоціативна образність. Образи його поезії впливають скоріш емоційно, ніж спонукають до роздумів. Але целанівські вірші емоційні настільки, наскільки може бути емоційним шок. Лірика Целана - це протистояння і співіснування пам’яті і забуття: пам’ять примушує страждати від болю і жаху, але забути все- неможливо. Одним із найвідоміших творів П. Целана стала «Фуга смерті». Ця поезія відзначається дивним поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва.

Одна з найтрагічніших подій ХХ століття - Друга світова війна - лишила глибокий слід у свідомості мільйонів людей, які живуть на різних континентах і говорять різними мовами. Масштаби цієї трагедії не мали аналогів у світовій історії. Як ніяка інша подія, ця війна набула різноманітного трактування у літературі.
Видатного австрійського поета Пауля Целана події тих років торкнулися безпосередньо. Він народився у 1920 році у Чернівцях (тодішня територія Румунії) у родині небагато єврейського комерсанта. Після закінчення школи Пауль їде у Францію для того, щоб вивчати медицину. Але розпочата війна руйнує його плани: Франції загрожує фашистська окупація, і поет повертається у рідне місто, де навчається в одному з університетів. Коли у 1940 році у Чернівці увійшли радянські війська, Це-лан вивчав російську мову і працював перекладачем. Але вже через рік німецький окупаційний режим дістався і до Чернівців. Батьки поета як євреї були депортовані у концтабір: звідти повернутися їм не судилося. Сам Пауль Целан потрапив у трудовий табір, але йому вдалося вижити.

Боварі — це я сам.

Г. Флобер

Кращим хранителем критичного реалізму другої половини XIX століття французької літератури є Постав Флобер, у творчості якого прославляється повна відсутність будь-яких ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покров на жорстоку правду дійсності. Він досягає граничного ступеня нещадності у своєму викритті.

Роман Гюстава Флобера «Пані Боварі» є одним із найвищих досягнень реалізму в світовій літературі. Публікація цього твору привела автора на лаву підсудних. Письменника звинувачували у попранні норм суспільної моралі, у зображенні брутальності шлюбу, висміюванні церковних обрядів. Це був суд над всією реалістичною літературою, яка розкривала негативні риси суспільства. Головною героїнею роману є дочка фермера Емма. Коли дівчині виповнилося тринадцять років, батько відправляє її до монастиря. Там вона захоплюється читанням бульварних романів і починає мріяти про красиве життя, піднесене кохання. Повернувшись додому, Емма бачить лише сірість, нудьгу, просте буденне життя фермерів. У цей час в житті героїні з’являється Шарль Боварі, який закохується в молоду жінку. І Емма починає мріяти про сімейне життя. Її душа шукає порятунку від реальності, здається, що шлюб з Шарлем принесе їй радощі бурхливих пристрастей, про які вона читала в романах, а чоловік стане людиною, яка змінить життя н щось розкішне, веселе.

Гюстав Флобер - це один з трьох великих реалістів Франції, чия творчість вплинула на розвиток усієї французької літератури ХІХ сторіччя. Для його творчості є характерним особливий скептичний настрій, автор не бажає приймати реалії існуючого світу через їхню ницість і дріб'язковість і засуджує їх у своїх творах. Головне творче завдання Флобера - висвітлити глибинний зміст духовного і суспільного життя епохи. Саме воно було вирішене у романі "Пані Боварі", над яким письменник працював понад чотири роки.
Як свідчить заголовок, головна ідея твору пов'язана саме з образом пані Боварі. Головна героїня - Емма - це непересічна особистість, що вирізняється на тлі оточення постійним пошуком далеких від реального життя ідеалів. Її трагедія й полягає саме в розладі між мрією та дійсністю.

І. Монастирське виховання та мрії. (Емма Боварі була дочкою фермера і мала прізвище Руо до заміжжя. Вона виховувалася у монастирі урсулинок, де читала багато романтичних книг. Емма гарно танцювала, малювала, знала географію, грала на фортепіано і мріяла про романтичне кохання. Саме тому вона хотіла неодмінно вінчатися опівночі, з факелами, але пан Руо був людиною приземленою і не зрозумів дочку.)
ІІ. Чи можна впіймати дивного птаха-щастя? (До весілля вона вірила, що щастя - то дивний птах, що має прилетіти до неї. Але чомусь він забарився.)

Кращим хоронителем традицій критичного реалізму другої половини XIX століття у французькій літературі є Гюстав Флобер, у творчості якого простежується повна відсутність яких-небудь ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покрив на жорстоку правду дійсності. Творчість Флобера досягає своєї вершини в 50-60-і роки. Це був час Другої імперії, всю мерзенність якої й викрив Флобер у своїх кращих добутках: “Лексикон”, “Мадам Боварі”, “Виховання почуттів”.

У романі “Мадам Боварі” Флобер нещадно викриває затхлий провінційний міщанський кирок. Головна героїня добутку - мадам Бовари. Емма виховувалася в монастирі, в обстановці штучного ув’язнення, єдиним улюбленим заняттям Емми було читання романів, у яких діяли піднесені, ідеальні “герої з великої букви”: “У цих романах тільки й були, що любов, коханки, коханці, переслідувані дами, що падають без почуттів у відокремлених альтанках …клятви, поцілунки в човнику при місячному світлі, солов’ї в гаї, кавалери, хоробрі, як леви, і лагідні, як ягнята…”.

Гюстав Флобер - видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу. В історію літератури він увійшов як засновник “об’єктивного роману”, в якому автор, на думку письменника, повинен уподібнитися до Бога - створити свій художній світ і піти з нього, тобто не нав’язувати читачу своєї точки зору. Творчість Г. Флобера стала новим етапом у розвитку західноєвропейської літератури: він зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини.

Ця драма яскраво віддзеркалювалася в романі “Пані Боварі”, Г. Флобер виносить ім’я своєї героїні в назву роману, і читач розуміє, що вона непросто головна дійова особа твору, а й уособлення самостійної дійсності.