Я познайомилася із творчістю видатного американського письменника Джерома Девіда Селінджера, майстри тонкого аналізу духовного миру людини. Роман “Над прірвою в житі” - центральний добуток прози Селінджера. Автор вибирає форму роману-сповіді, що допомагає нам краще зрозуміти щиросердечний стан головного героя. Сімнадцятилітній Холден Колфілд оповідає нам про переломні події свого життя. По-перше, хлопчика виключили вже із третьої по рахунку школи, і йому має бути нерадісне побачення з родителями. По-друге, Холден оскандалився і як капітан шкільної фехтувальної команди: він по неуважності забув все спортивне спорядження в метро й тим самим знеславив всю школу. По-третє, головний герой ніяк не може поладити й ужитися зі своїми товаришами. Його поводження буває часом жахливим: він грубий, уразливий, у відносинах Холдена з людьми відчувається глузування над навколишніми.

Що таке любов і хто її гідний? Із чого починається це почуття? Як його зберегти? Ці вічні питання хвилювали людство за всіх часів. Вони не залишили байдужими й французьким письменником Стендаля. Його новела “Ванина Ванини” - історія любові молодих італійців. Ми знайомимо з головною героїнею добутку на великосвітському балі, куди були запрошені самі чарівні жінки. Королевою вибрали князівну Ванину Ва-нини, що зачарувала всіх своєю красою. Молода князівна ще не була закохана, тому вона з легкістю заподіює біль жагуче, що полюбив її юнакові, Ливио Савелли. Увага князівни залучають тільки діяльні, рішучі чоловіки, здатні на вчинок. Ванина Ванини мріє про любов такої людини. Раптово розлітається звістка про втечу з міцності молодого карбонарія - борця за національне звільнення Італії. Ця подія хвилює уява головної героїні новели. Дев’ятнадцятирічну князівну оточують знатні й гарні юнаки. Але їх лощеный вид набрид Ванине Ванини. Гаряче закоханий Ливио Савелли теж здається дівчині нецікавою, нудною людиною, і вона відкидає його любов.

Недавно я прочитав новелу видатного французького письменника Проспера Мериме “Маттео Фальконе”. Донедавна мені здавалося, що справедливість і жорстокість несумісні, однак тепер я переконаний, що це не так. Важко визначити відношення до героїв новели. У кожному разі воно виявиться неоднозначним. Дія новели відбувається на острові Корсика. Головний герой оповідання - Маттео Фальконе. Це влучний стрілець, сильна й горда людина, теперішній корсиканець, що володіє твердим характером і непохитною волею. У Маттео є син - Фортунато, надія сім’ї. Хлопчик ховає в стозі сіна пораненого втікача - злочинця, якого переслідує поліція. З дивним для дитини спокойствием він зустрічає шістьох стрільців на чолі з їхнім сержантом. На розпити Фортунато відповідає, що нікого не бачив. Боятися йому нема чого, адже хлопчика захищають ім’я й репутація батька. Однак сержант пропонує Фортунато годинники в обмін на відомості про місцезнаходження втікача. Хлопчик погоджується, і злочинця заарештовують. Гордий Маттео Фальконе з жахом довідається про вчинок сина. Особливо важко Маттео пережити те, що бранець називає його будинок будинком зрадника. До глибини душі вражений случившимся, корсиканець не приймає вибачень Фортунато. Він веде хлопчика від будинку й вимагає, щоб той молився. Потім, незважаючи на прохання Фортунато про помилування, Маттео влучним пострілом убиває свого сина.

Учнівський твір за трагедією Йогана Гете «Фауст». Основоположник німецької літератури нового часу, мислитель і вчений, Йоган Вольфганг Гете в історії світо вої культури залишив свій слід передусім як поет. Творчіст-Гете віддзеркалила найважливіші тенденції і протирічч епохи. У підсумковому філософському творі-трагедії «Фа уст» митець виклав свої роздуми про сенс життя, який він вбачав у діяннях в ім’я людини. Трагедія «Фауст» - це пристрасне уславлення відвічного потягу людства до знання, істини, шлях пошуку якої поєднаний з трагічними помилками. Трагедія відкривається «Прологом на небі», де зіштовхуються два філософських погляди на сенс людського буття. Суперечка Бога з Мефістофелем про гідність людини, про її можливості і сенс існування закінчуються згодою Господа на експеримент, який Мефістофель збирається провести з доктором Фаустом. Оптимістичний погляд Бога, заснований на вірі в людський! розум, творчі сили, дозволяє творцю стверджувати, що Фауст залишиться вірним йому, а Мефістофель потрібний хіба для того щоб не давати людям заспокоюватися і задовольнятися малим:

Учнівський твір за казкою Гофмана «Малюк Цахес». Казка Гофмана «Малюк Цахес» - надзвичайно яскравий сатиричний твір, в якому автор розвиває відомий фольклорний мотив про чудодійне волосся. Добра фея Розабельверде із жалості дарує маленькій потворі Цахесу три чарівних волосинки, і тепер все талановите і значне, що робиться і мовиться у його присутності, приписується лише йому. Завдяки своїй чудесній обдарованості, Цахес робить блискучу кар’єру. У професорських колах його вважають за най-величнішого поета. Це й відкриває йому шлях до серця чудової Кандіди. Не менших успіхів досягає він і на суспільній арені. Цахес стає таємним радником, а потім і міністром. Невідомо, яких би ще висот досяг Цахес, коли б не втручання доброго мага Альпануса. За його допомогою Бальтазар вириває на голові Цахеса три чарівні волосинки. Після цього в усіх наче полуда з очей спадає, і, на подив його щирих прихильників, Цахес постає перед ними у всій своїй разючій потворності. Ставлення людей, які недавно плазували перед ним, здається Цахесу «революцією», «повстанням», «поваленням усіх основ». Рятуючись від глузувань, він кидається в срібний нічний горщик, і, занурившись у «стихію», що містилася в ньому, трагічно гине.

Шкільний твір за комедією Жана Батіста Мольєра «Міщанин-шляхтич». П’єса Жана Батіста Мольєра «Міщанин-шляхтич» була написана на замовлення короля, обуреного хвалькуватою поведінкою турецького посла. Але драматурга передусім хвилювала доля власної країни, і тому він вийшов далеко за рамки королівської пропозиції, написавши комедію, яка стала пародією на буржуа і дворянство тогочасної Франції. Головна дійова особа твору - буржуа Журден, який схиляється перед дворянством і мріє потрапити до аристократичного середовища. Йому здавалося, що, коли він підніметься по сходинках до вищого світу, його будуть більше поважати, він буде людиною «першого сорту».

Шкільний твір По поемі Данте Алігьері “Божественна комедія”. Приблизно в середині XII століття в Європі поступово набирає силу новий культурний рух - Відродження, або Ренесанс. У даних цього руху стояв Данте Алігьері. Деякі історики літератури вважають його одночасно й представником середньовіччя, і першим з титанів епохи Відродження. У непідготовленого читача може виникнути питання: чому це величне, але не розважальний добуток названий “комедією”? Відповідь проста. У часи Данте комедією називали не тільки смішне, але й взагалі будь-яке драматичне видовище. “Божественна комедія” є надзвичайно гармонічним утвором. Поетика його дотепер з технічної . точки зору вважається неперевершеною. “Божественна комедія” складається із трьох частин - “Пекло”, “Чистилище” і “Рай”. Головною діючою особою “комедії” є сам Данте і його провідник Вергілій - давньоримський поет, якого зараховують до одним з перших язичників, що прийняли християнську ідею. Мрією великого італійця було повести всіх знедолених на щастя. Зробити це Данте вирішив на власному прикладі. Він проводить своїх героїв і читача через всі кола Ада, через Чистилище до Раю, Автор цим продемонстрував шлях для всього людства до порятунку душі. Для розуміння змісту “Божественної комедії” важливо те, що Данте у ній глибинний зміст буття, його тришаровий склад: особисту життєву драму, мир природи, історію людства

Учнівський твір по трагедії У. Шекспіра “Гамлет”. На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світла, у якому панували феодальна темрява й жорстокість, і нового світла, яким керують пагубні пристрасті й сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох Зоя, гуманісти того часу поступово зневірялися в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій зміні епох. Головний герой трагедії - принц Датський Гамлет, типовий інтелігент-гуманіст епохи Відродження. Він щиро вірить у людину. Гамлет - студент одного з найвідоміших університетів, він оточений друзями й наповнений любов’ю до життя. Він ще не знає, що його подання про світ, при першому ж зіткненні з реальністю, розсіються як дим. Гамлетові прийде відчути всі сумніви, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття опановують його душею. Гамлет вертається після несподіваної смерті батька-короля. Принц довідається, що його мати, королева Гертруда, зненацька швидко вийшла заміж за нікчемного й хитрого Клавдія, що і отруїв короля. Таким учинком королева Гертруда збезчестила не тільки чоловіка, але й сина. Гамлет заприсяг помститися за смерть батька й із цього моменту спрага мести посідає перше місце в його житті.

Шкільний твір По трагедії “Фауст” И. В. Ґете. Іоганн Вольфганг Ґете є основоположником німецької літератури нової епохи. Ця багатогранна, обдарована людина залишила після себе помітний слід і в літературі, і в науці. Творчість Ґете є точним відображенням найважливіших тенденцій і протиріч сучасності тієї епохи. Трагедія “Фауст” стала твором Ґете, у якому автор ділиться своїми думками про загальнолюдські цінності, про сенс життя, в основі яких лежить невтомна діяльність заради людини, навіть якщо ця діяльність несе в собі трагічні помилки. Починається трагедія “Фауст” “Прологом на небі”, де відбулася бесіда Бога й Мефістофеля, що більше нагадує філософську дискусію. У розмові вперше звучить ім’я Фауст, який Бог приводить у приклад як свого вірного раба. Мефістофелю вдається переконати Бога провести експеримент, обіцяючи змусити Фауста плазувати й “жерти… порох із черевика”. Бог у даній суперечці є носієм оптимістичного погляду на людину, а Мефістофель поводиться як закоренілий скептик, що не вірить у людську порядність і розсудливість. Мефістофель відправляється на землю. І починається грандіозна по масштабі боротьба добра й зла, великого й незначного.