Учнівський твір за трагікомедією «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта. Кажуть, гроші роблять все. За гроші можна все купити, крім здоров’я. Але мені здається, є більше речей, говорячи про які, гроші є недоречні. Я ні за які гроші не віддам нікому свого Пантелеймона - старого, але найкращого мого друга, мого рудого кота. Я вже не кажу про святе - про любов до своїх рідних, до мами і тата. Хіба можна торгувати почуттями? П’єса Фріша - трагікомедія, фарс. Автор намагається довести зворотнє. Певне, він це робить тому, що парадокс, дикість ситуації дістають людину за живе швидше, ніж моральні установки. Так от, стара дама Клер Цаханасян, яка колись народилась і виросла в Гюлені, повертається у рідне містечко через багато років. Тепер вона мільярдерка. Вона може облагодіяти городян, дати їм гроші на їхні потреби. Але за це вона вимагає одного - вбивства людини, яка колись завинила перед нею. Городяни шоковані, вони обурені таким обміном, але поступово «смак грошей» спокушує їх.

Учнівський твір. Чеський поет Вітезслав Незвал залишив навчання на філософському факультеті Празького університету, щоб стати професійним поетом. «Щохвилини потрібно винаходити», - стверджував Незвал і постійно шукав, пробував, знаходив, робив відкриття. Він цікавився театром, мріяв працювати для кіно, малював, коли під час гітлерівської окупації йому було заборонено друкуватись. Головна пристрасть Незвала - поезія. У 1923 р. Незвал «винаходить» пое-тизм. Однак уже в 1927 р. він писав, що із семи літер у слові «поетизм» залишає лише чотири перші. Незвал намагався створити власний варіант сюрреалістичного мистецтва і у 1934 р. представив новоствореяу групу чеських сюрреалістів на 1-у з’їзді радянських письменників. Із 1938 р., розчарувавшись у сюрреалізмі, він визнав своїм художнім методом соціалістичний реалізм, хоча, як сказав російський письменник Ілля Еренбург, Незвал «був надто широкий для будь-яких рамок». Тільки в одному Вітезслав Незвал лишався незмінним усе життя - у любові до Праги, міста, вічним пішоходом якого він себе усвідомлював і міфічний образ якого створив у своїй поетичній книзі «Прага з пальцями дощу» (1936).

Ще ми знаємо про письменника Е. Хемінгуея? Це людина надзвичайних здібностей, бо в нього не тільки цікаві твори, а й життя. Катастрофічна доба Першої світової війни, революцій, переворотів залишила ознаки катастрофічності на житті Хемінгуея. Перебування на боці італійської армії, воєнний кореспондент, боксер, тореадор, випивака, кінець-кінцем - чи не скидається це на банальне експериментаторство? Звісно, ні. Бажання бути весь час на межі, поза якою знаходиться смерть, можна пояснить прагненням створити реальний на сто відсотків світ у своїх творах, щоб він увійшов до свідомості читача та залишився як нерозривна ланка його власних переживань. Його твори пройняті мотивом песимізму, крайнього неблагополуччя; герой знаходиться в атмосфері страждання, муки, внутрішньої порожнечі, яка ховається під зовнішнім цинізмом, байдужістю. Кров та страждання Першої світової війни породили людей без почуттів, людей, на очах яких вбивали друзів, родичів; людей, яких доглядали дівчата, сестри милосердя, і сприймали їх не як чоловіків, а як сукупність ран, бруду та розчарування. Тема «втраченого покоління» набула провідного значення у творах Хемінгуея. Його представники вражають холодним цинізмом, товстошкірістю, а насправді - це нездатність дати собі раду в житті, яке втратило усі цінності, навіть віру.

Шкільний твір за повістю Оноре де Бальзака «Гобсек». Чи багато потрібно людині, щоб бути щасливою, щоб прожити життя не марно і залишити по собі добру згадку людям? По-різному відповіли б на ці питання герої Оноре де Бальзака, письменника, який вважав, що психологію та життєві погляди людини формує соціальне середовище. Так, холодна та скупа людина Гобсек, герой однойменної повісті, замолоду був людиною життєлюбною, наділеною природним прагненням самоствердитися в житті. Коли йому було десять років, мати влаштувала його юнгою на корабель, який відпливав у голландські володіння в Ост-Індії. Так він промандрував двадцять років, що були для нього суворим іспитом, витримати який могла тільки вольова та мужня людина.’Ідеалізм і романтичні мрії хлопця зіткнулись із суворою правдою життя, де не було місця для слабких, знесилених і нікчемних. «Він пережив багато страшних випробувань , Оноре де Бальзак про свого героя.- Зазнав усього: романтичних невдач, голоду, потоптаного кохання, спокуси великих грошей, злиднів, хвороб та багатства». Гобсек брав участь у воєнних діях Сполучених Штатів, які відстоювали свою незалежність. Тобто перш ніж стати лихварем, він пройшов тривалу і важку життєву школу. Зваживши весь свій життєвий досвід, вже будучи немолодою людиною, герой повісті прийшов до розуміння того, що «є тільки одне надійне земне благо, яке має найвищу цінність, - це золото».

Учнівський твір за поемою Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайавату». Мабуть, важко зустріти людину, яка б не захоплювалася романтичними пригодами індіанців. Це були люди із розвиненим почуттям людської гідності, вони вміли цінувати справжню дружбу, прагнули до щастя… Генрі Лонгфелло не один рік вивчав життя цього народу, його самобутні звичаї, традиції, міфологічні уявлення про побудову світу. Поступово у відомого американського поета-романтика, перекладача виник великий задум - створити поему, яка розповіла б про цей талановитий індіанський народ. У центрі твору - людина «дивного походження», божий посланець, який мав навчити американських індіанців займатися мирними ремеслами, допомогти розчистити їхні річки, ліси, рибальські місця. Цей посланець мав також допомогти їм припинити ворожнечу, війни в ім’я мирної праці на щедрій землі, якої вистачить усім, аби тільки люди зуміли розумно влаштувати своє життя. У різних індіанських племен він був відомий під різними іменами. Найбільш поширене - Гайавата, що означає - пророк, учитель.

Шкільний твір за романом Фредеріко Стендаля «Червоне та чорне». Наполеон, як сказав Олександр Пушкін, - «володар людських доль». Під зіркою слави цієї особистості проходило не одне людське життя. Героїчний генерал, який врятував Республіку, спокусившись мішурою корони, втрачає владу. Фредеріко Стендаль був гарячим прихильником Наполеона, обожнював його. У 1817-1818 роках великий французький письменник працював над книгою «Життя Наполеона», де намагався показати надзвичайну особистість, величну своїм розумом, енергією, залізною волею. Як і Стендаль, герой його роману «Червоне та чорне» -син героїчної та романтичної епохи. В дитинстві Жюльєн з трепетним почуттям спостерігав наполеонівських драгунів, завмирав від захоплення, коли слухав розповіді про осяяні славою перемоги битви великої армії. Будучи ще дитиною, Жюльєн Сорель «марив військовою службою», уявляв, що він теж, як і його кумир Наполеон, проб’ється у вищі кола суспільства. Але свої можливості герой роману вимірює можливостями революційної доби, яка вже відійшла в минуле.

Шкільний твір По романі А. Камю “Чума”. Протягом всієї тисячолітньої історії людство освоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися хибкими, людина - сповненим егоїзму й непомірних бажань, природа - втіленням апокаліпсиса. Але тільки XX століття принесло людству щире розуміння даремності життя. Друга світова війна відкрила й продемонструвала найстрашніше, що є в природі людини, істоти мислячого. Зблякли ікони нової філософії. Навчання Ніцше й Шопенгауера дало виродливу недоспілу мораль. У такому випадку утворення нової концепції, що виправдувала б існування людини, стало зовсім необхідним. Про свого нового духовного проводиря мир довідався в післявоєнні роки. Їм виявився французький мислитель, прозаїк, есеїст, публіцист Альбер Камю. Нобелівська премія 1957 року в області літератури підтвердила статус письменника. Найвідоміший добуток Альбера Камю - роман-притча “Чуму”. У романі, у буквальному значенні, розповідається про жахливу епідемію чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному - про боротьбу європейського руху Опору проти фашизму.

Шкільний твір По романі Дж. Селінджера “Над прірвою в житі”. Творчість американського письменника Дж. Селінджера доводиться на середину XX століття, але його добутки близькі й зрозумілі сучасної молоді. Селінджера дуже хвилювала проблема становлення парубка, його складного духовного миру. Роман “Над прірвою в житі” повністю присвячений аналізу життя й учинків головного героя, юнака Холдена Колфілда, що намагається знайти своє місце в житті. Найбільше на світі Холден боїться стати таким, як всі дорослі. Він уже був виключений із трьох коледжів за неуспішність. Холден не хоче вчитися лише для того, щоб “працювати в якій-небудь конторі, заробляти безліч грошей і їздити на роботу в машині або в автобусах по Медісон - авенго, і читати газети, і грати в бридж всі вечори, і ходити в кіно…”. Життя більшості забезпечених американців неприйнятна для -Холдена, тому що вона, на його думку, несправжній і ілюзорна, Юнак багато читає, намагаючись у книгах знайти відповіді на свої питання.

Шкільний твір по роману Дж. Селінджера “Над прірвою в житі”.
Якщо хтось кликав когось
Крізь густе жито,
І когось обійняв хтось,
Що з його візьмеш?
І яка нам турбота,
Якщо в межі
Цілувався з кимсь хтось
Увечері в житі!..
Р. Берні