Основою творчості Михайла Панасовича Булгакова був гуманізм. Письменник не сприймав ту літературу, яка підносила страждання абстрактних, нереальних героїв, проходячи повз правду життя. Тому в своєму останньому романі «Майстер і Маргарита» він завуальовано показав віддалену надію на те, що зло буде покаране, а добро переможе.

Доля Михайла Булгакова як доля інтелігента і громадянина приваблює мене і моїх сучасників своїм трагізмом.

Людина високих моральних якостей, він чимало зробив для своєї батьківщини як лікар, провівши найкращі роки свого життя у боротьбі з найжахливішими венеричними захворюваннями.

Роман «Майстер і Маргарита» був твором, який приніс Булга-кову світову славу. Доля письменника дуже незвичайна. Поява у 1962-1967 роках декількох вагомих і до цього невідомих творів Булгакова, який був знаний у Росії і Європі головним чином як автор п’єс «Дні Турбіних» і «Зойчина квартира», перемістило його ім’я в ряд найкращих російських письменників.
Він був митцем, якого не визнавали впродовж життя. Деякі п’єси Булгакова забороняли ставити в театрах, його твори не друкувались. Автор хотів принести користь своїй країні, працюючи режисером, але його не приймали на роботу за спеціальністю. У цьому була його трагедія.
Роман «Майстер і Маргарита» - найвизначніший твір Булгакова, в якому висвітлено багатогранність людської душі, показано суть людської натури.

Гончаров казав: «Кохання рухає миром із силою архімедова важеля». Ці слова можна взяти епіграфом не тільки до роману Гончарова «Обломов», але й до всього людського життя в цілому. Кохання в «Обломові», як і в інших романах, відіграє величезну роль. Ним можна пояснити багато вчинків героїв, воно - причина радості й страждань. Кохання - це те, що є в людині саме прекрасне, що змушує її робити прекрасні вчинки.

Є такий тип книг, де читач захоплюється оповіданням не з перших сторінок, а поступово. Я думаю, що «Обломов» - саме така книга. Читаючи першу частину роману, я невимовно нудьгувала й навіть не припускала, що ці лінощі Обломова приведуть його до якого-небудь піднесеного почуття. Поступово нудьга стала йти і роман захоплював мене, я читала вже з інтересом.

«Дивись завжди на серця співгромадян. Якщо в них знайдеш спокій і мир, тоді сказати можеш воістину: усі блаженні».
О. Радищев
Роман Гончарова «Обломов» писався на стику двох епох, двох історичних укладів життя - патріархального поміщицького й буржуазного. Можливо, спочатку сюжет роману й замислювався як узагальнений життєпис бездіяльного, апатичного, що йде в минуле поміщицького класу на окремому прикладі. Але поняття «Обломов» і «обломовщина» стали загальними. Обломовщина - це апатія, апатія покірна, мирна, усміхнена, без прагнень вийти з бездіяльності. Вона існувала в епоху кріпосництва, існує й у наш час, хіба що з деякими варіаціями.

Роман И. А. Гончарова «Обломів» був написаний ще в дореформений час. У ньому автор з об’єктивною точністю й повнотою зобразив російське життя першої половини XIX століття. Сюжет роману - це життєвий шлях Іллі Ілліча Обломові, з дитячого років і до самої його смерті. Основна тема роману - це обломовщина - спосіб життя, життєва ідеологія; це апатія, пасивність, відірваність від дійсності, споглядання життя навколо себе; але головне - це відсутність праці, практична бездіяльність. Поняття «обломовщина» застосовано далеко не до однієї Обломові з вона-мешканцями, це «відбиття російського життя», ключ до розгадки багатьох її явищ. В XIX столітті життя 8216 багатьох російських поміщиків була аналогічного життя обломовців, і тому обломовщину можна назвати «пануючою хворобою» того часу. Суть обломовщини розкривається Гончаровим за допомогою зображення життя Обломові, більшу частину якої герой проводить, лежачи на дивані, мріючи й будуючи всілякі плани. Що ж заважає йому встати із цього дивана?

I. Героїчна людина — центральний образ творів М. Горького.

II. Оповідання "Стара Ізергіль" — це розповідь про гордих і сильних духом людей.

Драматургія - найдавніший жанр літератури. Вона привертає до себе увагу людей перш за все своєю наочністю. Дія розгортається перед очима глядачів, вони спостерігають динаміку сюжету, будучи учасниками подій. Книга не може дати тій повноти відчуттів, яку ми отримуємо в театрі. Для авторів і критиків ж зал є експериментальної майстерні, в якій, спостерігаючи за реакцією публіки, можна судити про достоїнства і недоліки, про актуальність п’єси. Хоча ми знаємо багато прикладів того, як прекрасні драматичні твори, що зазнають провали на прем’єрах, знаходили згодом довге сценічне життя.

П’єси Горького відразу і беззастережно приймалися публікою з захопленням. Його драматичні твори: “Міщани”, “Дачники”, “На дні” не сходять зі сцен російських театрів. Горький є найбільшим драматургом двадцятого сторіччя.