Твір за повістями Артура Конан Дойля. Вперше в літературі твори, в центрі яких було розгадування таємниць, з’явилися в Едгара. По, але насправді засновником детективного жанру справедливо вважати англійського письменника Артура Конан Дойля. Він написав ці-мий цикл оповідань і повістей про приватного детектива Шерлока Холмса. Загадки і таємниці завжди приваблюють і захоплюють. Зазвичай літературні герої дізнаються про таємниці безпосередньо беручи участь у подіях або ж з розповідей інших героїв. Розгадкою таємничих історій, зіставляючи факти І вибудовуючи логічні ланцюжки, у Конан Дойля займається, практично не виходячи зі свого робочого кабінету на Бейкер-стрітт, розумний і спостережливий детектив - Шерлок Холмс. Він на очах у свого приятеля - доктора Ватсона - підновлює картину події, наче сам був на місці злочину.

Традиція людства - встановлювати пам’ятники на честь видатних особистостей. Завдяки талантові Артура Конан Дойля ми знайомі зі знаменитим детективом Шерлоком Холмсом, пам’ятник якому встановлено на Бейкер-стрітт, де, за словами письменника, і жив видатний детектив. Серед численних злочинів і таємничих історій, майстерно розплутаних Шерлоком Холмсом, особливо виділяється історія про «Собаку Баскервілів», в якій переплелися реальність і вигадка, і для розгадки якої було потрібне не лише логічне мислення знаменитого детектива, але й спостереження за подіями, що відбуваються, збоку, ведення розслідування на відстані, щоб не злякати неординарного й обережного злочинця.

Твір про літературного героя Артура Конан Дойля-Шерлока Холмса. Ім’я всесвітньо відомого детектива Шерлока Холмса вперше з’явилося в повісті «Етюд в яскраво-червоних тонах». На відміну від кримінальних романів Еміліо Габоріо, котрий тільки, ескізно накреслював образ свого героя, Конан-Дойль змальовує Холмсаяскравими соковитими фарбами, це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття тазмниці злочину. Шерлок Холмс проводить своим методом найтонший аналіз обставин, у яких скоєно злочин, вивчає характер людей, причетних до злочину, і на підставі незначних, на перший погляд, деталей робить свій остаточний і правильний висновок. Шерлок Холмс це не лише геніальний приватний детектив, сміливий, завбачливий, із швидкою реакцією бійця, але й знавець криміналістики, причому її найновіших методів, пов’язаних з наукою, тих, які випереджають тогочасні методи поліційного розшуку.

Ось уже протягом кількох століть люди захоплюються талановитим детективом Шерлоком Холмсом, дивуються його здібностям. А створив героя своєю уявою і художньою майстерністю англійський письменник Артур Конан Дойль, який вважав, що для того щоб пізнати людство, треба вивчити й дослідити людину.
У своїх шістдесяти оповіданнях про Шерлока Холмса письменник показав людину виняткових розумових здібностей, дуже спостережливу, здатну аналізувати факти і знаходити вихід із найскладніших ситуацій. Сюжети побудовані так, що читач постійно перебуває в напрузі. Він не знає таємниці до кінця.

Образ людини, що виросла серед тварин, здавна приваблював людську уяву. Ще у Древньому Римі існували легенди про хлопчиків, яких вигодували вовчиці. Але в історії з Мауглі, головним героєм одноіменного твору Р. Кіплінга, важливо інше. Цей спочатку беззахисний хлопчина, який згодом стає мужнім, сильним юнаком, здійснює подвиги й перемагає своїх ворогів тільки тому, що він Людина. Ця думка є головною у творі.

I. Реальність і фантастика в старовинних міфах (неможливість пояснення багатьох природних явиш і людської долі створювала міфи про богів, про надприродних істот, про перевтілення людини у квітку, дерево, тварину; перевтілення було карою за вади характеру, погані вчинки, тому воно сприймалося як попередження, пересторога людям).

II. Міфічність дійсності в новелі Кафки "Перевтілення".

Лунає чарівна мелодія, і перед нашими очима виникає старовинна споруда — чи то залишки якогось храму, чи то тріумфальна арка, до якої наблизилися джунглі.

Золотисте пір'я павлина з зеленими та синіми сердечками повільно здіймаються завісою. Починається танок. Нібито оживає сама старовинна та вічно юна Індія, красуня й чарівниця, втілення ріки, неба, джунгїіів, вікової історії та казок. Розкриваються квіти на ширмі, колишуться ліани, пливе по небу сонечко. І десь тут скаче, радіючи життю, маленьке Слоненятко з поки ще коротким носиком.

Одного тихого задушливого вечора до вовчої печери в джунглях прибилося Людське дитинча, якого батьки загубили під час полювання на тигра. Воно було зовсім голе та дуже голодне, але зовсім не боялося грізних звірів. Вовки нагодували дитину, не захотіли віддати її тигру Шер-хану, а залишили в своїй печері. Мати Вовчиця назвала дитинча Мауглі, що значить Жабеня. В ніч Племінних Зборів Батько Вовк повів його разом зі своїми вовчатами на Скелю Ради. Саме там приймали щенят до Зграї. Тигр Шер-хан хотів, щоб Людське дитинча віддали йому, бо він вважав Мауглі своєю здобиччю. Але Мати Вовчиця ладна була битися на смерть за Мауглі. До того ж за нього вступився ведмідь Балу, а пантера Багіра пообіцяла Зграї викуп. І Мауглі прийняли до Сіонійської Зграї - ціною забитого бика та доброго слова Балу.

Людина є дитям природи. Завжди була і буде з нею пов'язана, хоча іноді намагається це заперечити. Колись люди жили серед тварин, існували пліч-о-пліч, та це було дуже давно. Ми від'єднались від свого коріння, можливо, саме через це нас спіткали такі біди.
Про життя людини поряд із вільними, не замученими (людиною у зоопарках) тваринами ми можемо прочитати у книзі відомого англійського письменника Редьярда Кіплінга "Мауглі".
У творі мова йде про Мауглі - маленьке людське дитинча, яке одного разу теплого літнього вечора увійшло до нори вовків. Батько Вовк і Мати Вовчиця дуже полюбили його і прийняли в свою родину. Зграя дала згоду - і хлопчик ріс серед вовченят, немов серед рідних братів та сестер. Дика природа оточувала Мауглі. Дикі, темні ліси, перевиті ліанами, бамбукові зарості, болота - весь цей дикий світ, населений вільними хижими тваринами.