У молоді роки Стефан Малларме, як і інші символісти, захоплюється творчістю Бодлера, потім читає твори Леконта де Ліля, Банвіля і Готьє. Малларме починає писати самостійно і у своїх перших творах перевагу віддає парнаському об'єктивізму і вишуканості. На його думку, мистецтво - це щось священне, своєрідна нова релігія, яка вимагає від поета самовідданості і служіння. Малларме вірив, що тільки обрані люди здатні розуміти прекрасне. Взірцем для наслідування для нього були старовинні езотеричні тексти містиків або єгипетські ієрогліфи. Для такого підходу до написання літературних текстів існує окремий літературознавчий термін - герметизм. Саме таку герметичну поезію, тільки для втаємничених, і намагався створити Малларме. Він писав для вузького кола друзів, які радісно вітали появу кожного нового твору поета ("Вікна", "Блакить", "Квіти", "Морський вітерець" і поема "Іродіада" (1864)).

Є лише Краса. А в неї тільки одне досконале вираження — Поезія. Все інше брехня”. Ці слова видатного французького поета XIX століття Стефана Малларме відображають все його життя, присвячене тільки одному — служінню його величності Слову.
Сам поет вважав своє життя буденним, звичайним: “Ось і все моє життя, позбавлене цікавих історій, котрі смакують масові газети, роблячи з мене великого оригінала: я вдивляюсь — і нічого не бачу, крім повсякденних справ, хіба що внутрішні радощі й розчарування”.

С.Малларме захоплювався картинами імпресіоністів і у своїй творчості, особливо в ранній її період, у 1860-ті роки. Так само, як Бодлер, Верлен, він близький до імпресіоністичного сприйняття дійсності, змальовує ліричного героя своїх віршів як тілесну істоту. Світ розкривається через зорові, слухові, смакові та інші відчуття. Послухаємо вірш “Видіння”, написаний у 1863 році.

Зацікавила мене також і стаття французького письменника Андре Жида “Стефан Малларме”, написана 1898 року. Ось її початок: ” Стефан Малларме вмер — серце наше охоплене сумом. Як міг би я сьогодні говорити про що-небудь інше? Його творіння вкривають автора славою неголосною, але чистою; все тут відзначено красою, яка не знає суму і навіть просто людського хвилювання; вже зараз вони наділені спокоєм і безсмертною ясністю; це і є слава, — прекрасна, одночасно й гірка. З якоюсь жорстокою гордістю, а швидше всього, цілком природно, одною силою своєї незрівнянної думки, Стефан Малларме відсторонив свою творчість від життя. Життя текло довкола нього, мов ріка, яка обтікає борт корабля, що знаходиться на якорі: він ніколи не був захоплений плином часу”.

Письменник виходить на дорогу великого мистецтва як автор оповідань про Аляску. У цих оповіданнях виразно намітилася тяга до героїчної теми, властива письменникові взагалі. На даному етапі подвиг представлявся Лондону насамперед вираженням незламної фізичної й духовної сили, природно властивої могутньої особистості, що затверджує себе в завзятій боротьбі й із силами природи, і з людьми. Однак пафос північних оповідань Лондона, що вражають своїми величними пейзажами, цільними характерами, відкритими ситуаціями, не в боротьбі за золото, а в боротьбі за людські душі: людина, совість якого не замерзає навіть тоді, коли термометр показує п’ятдесят градусів нижче нуля, - от справжній герой ранніх оповідань Джека Лондона. Високі закони дружби, чистої любові, самовідданості вознесенські письменником над грубої злочинної збагачення, про яку він пише найчастіше з відразою.

Трагедія художника в навколишньому світі - така головна проблема, показана Джеком Лондоном у романі “Мартін Ідеї”. У ньому різко протипоставлені один одному мир американського міщанства, від банкіра до крамаря, і мир людей праці, представлений насамперед самим Мартіном, його друзями, Лізі Коноплі, учасниками масових сцен роману - безіменними, але важливими героями. Роман Лондона повний контрастів. Із салону Морзов читач попадає в пральню, де трудився Мартін, або в жалюгідну комірку, де він пише свої перші вірші й оповідання. Ще різкіше соціальні контрасти характерів: як свідчить Лондон, теперішні щирі почуття живуть у середовищі трудового люду - така любов Лізи Консолі до Мартіна, почуття Мартіна до Руфі, його відношення до сестри, дружба старих друзів, спаяних важкою роботою.

Учнівський твір По романі Джека Лондона “Мартін Іден“. Головною темою відомого твору Джека Лондона “Мартін Іден” є несумісність безкорисливої, поетичної особистості й буржуазного суспільства, у якому всі вирішують гроші. Дія роману починається у двох взаємозалежних напрямках: любов Мартіна до Руфі й боротьба Мартіна Іде-на за місце в суспільстві, за те, щоб це суспільство визнало його талант письменника. Причому боротьба ця велася Мартіном Іденом в ім’я “блідої, як лілія, дівчини” - Руфі. У її образі глибока, вразлива душа Мартіна побачила “те, для чого варто жити, чого варто домагатися, через що варто боротися й заради чого варто вмерти…” Якщо Мартін закохався в Руф з першого погляду, те й вона відразу ж піддалася чарівності його неабиякої особистості. Юнак розумів, що між ним, простим матросом, і Руф’ю, дівчиною із заможної буржуазної сім’ї, лежить пропасти. Але Мартін твердо вирішив цю прірву переступити.

По романі Джека Лондона “Мартін Іден” Роман Джека Лондона “Мартін Іден” починається з опису першого візиту головного героя в респектабельний буржуазний будинок Морзов, де він познайомився із сестрою студента, за який заступився в бійці. Із цього візиту всі й почалося. Мартін закохався в Руф. Він добре розумів, що між ним і Руф’ю, дівчиною із заможної буржуазної сім’ї, лежить пропасти. Однак завдяки неймовірній завзятості й таланту Мартін опанувала різноманітними знаннями, за дуже короткий строк став не тільки утвореною, інтелігентною людиною, але й популярним письменником. Здавалося, що все повинне бути добре. Але Руф, замкнута у вузькі рамки буржуазного мирка, не розуміє Мартіна, йому відмовляють від будинку Морзов.

Роман Джека Лондона “Мартін Іден” починається з опису першого візиту головного героя в респектабельний буржуазний будинок Морозов, де він познайомився із сестрою студента, за який заступився в бійці. Із цього візиту всі й почалося. Мартін закохався в Руф. Він добре розумів, що між ним і Руф’ю, дівчиною із заможної буржуазної сім’ї, лежить пропасти. Однак завдяки неймовірній завзятості й таланту Мартін опанувала різноманітними знаннями, за дуже короткий строк став не тільки утвореним, хорошою людиною, але й популярним письменником. Здавалося, що все повинне бути добре. Але Руф, замкнута у вузькі рамки буржуазного Мирка, не розуміє Мартіна, йому відмовляють від будинку Морозов. Через якийсь час колесо фортуни все-таки повернулося до Мартіна особою. Його книги охоче друкувалися видавцями й нарозхват розкуповувалися читачами. Усе, що коли-небудь, було їм написане, знайшло своє місце на сторінках журналів і газет. На його рахунку в банку лежали сто тисяч доларів. Але бентежна душа Мартіна не знаходила ніякого задоволення. Тепер, коли журнали й видавництва готові були друкувати все, що виходило з-під його пера, він раптом втратив усяке бажання писати. Його думки були зайняті одним - як зрозуміти все те, що відбулося з ним, що взагалі відбувається в людському житті.