Мине рік - і відійде в минуле друге тисячоліття, стане легендою, казкою. Що саме чекає на людство у наступному, третьому, з яким багажем знань, почуттів ми зможемо перетнути його межу? Ці проблеми хвилювали і хвилюють найвидатніші уми нашої епохи. Поети, прозаїки, художники у своїх працях намагалися висвітлити найважливіші проблеми, які турбують людство, прагнули віднайти шлях у суспільство гармонії та світла. Австрієць Франц Кафка був свідком великих і трагічних змін, що відбувалися в Європі на початку XX століття. На власні очі він бачив руйнування романтично піднесеного старого світу і не бажав йому нічого, крім загибелі. Проте письменник відчував себе частинкою цього хворого світу, що відходив у минуле. Усвідомлення своєї беззахисності, жертовності перед невідворотністю вселюдської душевної муки, глобальної суспільної катастрофи він яскраво висвітлив у своїй творчості. Занепад та страждання породили в його творах шокуюче поєднання відчуття жаху із описом сірої буденності.’

Що означає вираз “для нього сам спів - крик”? Поет завдяки гостроті свого зору бачить дисгармонію там, де її не може помітити звичайна людина. Він свого роду пророк, який “кричить”, щоб попередити людство про небезпеку. Отже, устами Грегора Замзи до нас кричить сам Кафка - самотній геній XX століття. Щоб краще зрозуміти, що приховує в собі метафоричний образ жука, звернемось для порівняння до казки російського письменника І. Аксакова “Аленький цветочек”, головним героєм якої є надзвичайно потворна істота. Але не тільки тому ми звертаємось до твору російського письменника.

Ранок. Людина прокидається й не знаходить себе. Ще є думки, але вони здебільшого "вчорашні": "треба не спізнитися на роботу", "чи дзвонить годинник". А людини вже немає. Натомість у ліжку лежить на спині величезна дивна комаха, безпорадно смикає комашиними ніжками, намагаючись підвестися, але важкий панцир тягне долу.
Що це? Нічні жахи? Тяжка психічна хвороба? Ні, це реальність. Реальність, в якій житимуть герої новели "Перевтілення". Реальність, в яку повірить читач. Особлива реальність Ф. Кафки.

Роман Альберта Камю «Чума», за ствердженням автора, є «продовженням того, про що йшлося в попередніх творах, а не розрив з минулими поглядами і не крута їх ломка». Так і є. Знову точкою відліку є «абсурд», правда, ще з’являється нове для Камю поняття «бунт» - людський розум прагне перемогти хаос, «абсурд», тобто внести в нього порядок, логіку, сенс.

Філософія, викладена Камю у художніх творах, дає можливість для найрізноманітніших тлумачень. Так, для європейців 40-50х років Камю був одним із класиків екзистенціалізму. Його неодмінно об’єднували з Сартром, незважаючи на їхні філософські, а згодом і політичні розбіжності. А їхні ідеї, незалежно від прагнень самих філософів, увійшли у масову свідомість як песимістичне вчення про абсурдність людського існування. Один з найвизначніших філософівекзистенціалістів Карл Ясперс писав 1951 року: “Коли у Парижі молода людина ексцентрично вдягається, дозволяє собі свободу в еротичних стосунках, не працює, проводить житгя в кафе і промовляє незвичні фрази, то кажуть, що вона - екзистенціаліст.

“КАЛІГУЛА”. Першим твором А.Камю, де використовується набір екзистенціалістських інструментів, є п’єса “Калігула” - “трагедія інтелекту”, “трагедія прозріння”, “трагедія верховного самогубства”. Кривавий античний тиран перетворився у Камю на справжнього “трагічного героя”, сама античність вписана в “трагічний клімат” XX ст., а історія Калігули перетлумачується на екзистенціалістський лад. У січні 1939 р. Камю завершує першу редакцію п’єси. У березні того ж року він надсилає рукопис “Калігули” у Францію директорові журналу “Ля нувель ревю франсез”. Той був зворушений твором, однак почалися воєнні події, які зашкодили виходу трагедії в світ. Другу редакцію п’єси Камю зробив у 1944 р., включивши до неї думки, підказані йому досвідом війни й участю у русі Опору, і переробивши фінал. А 1945 року “Калігулу” було вперше поставлено (театр Еберто у Парижі).

“СТОРОННІЙ”. Повість була опублікована в 1942 році. Головний герой повісті дрібний службовець Мерсо, “романтикекзистенціаліст”. Він не бажає бути схожим на інших людей, не бажає підкорюватись життю “за модними каталогами”. Сам автор зазначав, що сюжетом твору є “недовіра до формальної моральності”. Мерсо розірвав внутрішні зв’язки з суспільством, він живе з усвідомленням абсурдності буття, що і робить його “стороннім”, байдужим чужим цінностям і нормам суспільства. Мерсо належить іншому світу - світу природи. Він відчуває красу природного світу, а себе бачить часткою космічного пейзажу. Люди ж не розуміють його, Мерсо протиставлений усім “іншим”. Серед них - його мати та її “женишок”, його коханка Марі та сутенер Раймон, слідчий і священик, адвокати, судді та журналісти.

“МІФ ПРО СІЗІФА”. Філософське есе “Міф про Сізіфа” було надруковане в 1942 році. Назва есе відсилає читача до відомого античного міфу про Сізіфа, приреченого богами на жорстоку кару: Сізіф мусив підіймати на гору важкий камінь і щоразу, коли він досягав вершини, камінь зривався донизу, і Сізіф змушений був усе починати спочатку. Абсурдність праці Сізіфа і має на увазі Камю, і тому додає своїй філософській праці підзаголовок “Есе про абсурд”. Абсурдність Сізіфової праці стає для Камю узагальненим філософським символом, який він поширює на характеристику буття людини у цілому. Життя людини, за цією концепцією, не має розумної мети, не виправдане жодними з тих аргументів, що ми їх вкладаємо у звичне, але надумане, з точки зору Камю, поняття “сенс буття”.

“НЕПОРОЗУМІННЯ”. П’єса писалася в 1942-1943 роках і була поставлена на сцені у 1944 році. Творчим поштовхом до створення цієї п’єси, за свідченням Камю, став клаптик старої газети, яка випадково потрапила йому на очі і в якій повідомлялося про страшний і безглуздий кримінальний злочин, що стався в передвоєнні роки у Чехії, Колишній емігрант, який виїхав із Чехії на заробітки, через 25 років разом з дружиною і маленьким сином повернувся до країни. Його мати і сестра утримували в селі невеличкий готель. Вирішивши пожартувати, він спочатку прийшов до них сам, без сім’ї, і після того, як вони його не впізнали, зняв у їхньому готелі кімнату.