Дієприкметник

Дієприкметник — це особлива дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Морфологічні ознаки дієприкметника

Дієприкметники поділяють на 2 групи:
• активні (ознака предмета за його ж дією): па­ла­ю­чі степи, почорніла ягода;
• пасивні (ознака предмета за дією над ним): за­сма­ле­ні сонцем, виплеснуті хвилею, на­пи­са­ний юнаком.
Дієприкметники мають вид (доконаний та недоконаний), час, рід, число та відмінок.

Морфологічний розбір дієприкметника

1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
2. Морфологічні ознаки:
• активний чи пасивний;
• вид (доконаний та недоконаний);
• час (теперішній, минулий);
• рід;
• число;
• відмінок.
3. Синтаксична роль.
А навкруги вся ніч переповнена розміреним шу­мом хлібів. (О. Г.)

Переповнена — дієприкметник (яка?), переповнений.
Пасивний, минулий час, жіночий рід, однина, називний відмінок.
У реченні — означення.

Дієприслівник

Дієприслівник — це незмінювана діє­слівна фо­р­ма, яка називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Морфологічний розбір дієприслівника

1. Морфологічні ознаки.
• вид (доконаний, недоконаний);
• час (теперішній, минулий).
2. Синтаксична роль.
Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, по­ете, про народ! (Сос.)
Співаючи — дієприслівник (що роб­лячи?);
Вид недоконаний;
час теперішній.
У реченні — обставина.