Герберт Веллс (1866-1946) - один із найпопулярніших письменників-фантастів. Достатньо згадати такі його твори, як «Машина часу», «Війна світів», «Людина-невидимка», «їжа богів», які викликають неабиякий інтерес у шанувальників науково-фантастичної літератури. Оповідання Г. Веллса «Чарівна крамниця» зображує чистий, барвистий світ дитинства, у якому немає нічого неможливого. Його сюжет, на перший погляд, досить звичайний: батько з сином відвідують крамницю, в якій хлопчик побажав купити декілька речей. А крамниця виявилася незвичайною: одразу за її порогом почалися дива. Крамниця була заповнена чарівними речами. Тут був тигр із пап’є-маше, «який розмірено киває головою», кришталеві кульки, «порцелянова рука з колодою чарівних карт» і багато інших чарівних речей. На підлозі стояло кілька чарівних дзеркал, які звужували й видовжували, приплющували голови й скрадали ноги. Та справжні дива почалися, коли з’явився продавець. Він почав діставати кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. З-під пальців продавця сипали різнобарвні іскри, шворку він дістав зі свого рота, а палець, якого продавець потримав над вогнем, обернувся на паличку червоного сургучу. Продавець знав не тільки те, що хотів би придбати собі Джип, йому відомо було навіть ім’я хлопчика та його домашня адреса.

Герберт Веллс (1866-1946) - один із найпопулярніших письменників-фантастів. Достатньо згадати такі його твори, як «Машина часу», «Війна світів», «Людина-невидимка», «їжа богів», які викликають неабиякий інтерес у шанувальників науково-фантастичної літератури. Оповідання Г. Веллса «Чарівна крамниця» зображує чистий, барвистий світ дитинства, у якому немає нічого неможливого. Його сюжет, на перший погляд, досить звичайний: батько з сином відвідують крамницю, в якій хлопчик побажав купити декілька речей. А крамниця виявилася незвичайною: одразу за її порогом почалися дива. Крамниця була заповнена чарівними речами. Тут був тигр із пап’є-маше, «який розмірено киває головою», кришталеві кульки, «порцелянова рука з колодою чарівних карт» і багато інших чарівних речей. На підлозі стояло кілька чарівних дзеркал, які звужували й видовжували, приплющували голови й скрадали ноги. Та справжні дива почалися, коли з’явився продавець. Він почав діставати кришталеві кульки зі своєї голови та кишені хлопчика. З-під пальців продавця сипали різнобарвні іскри, шворку він дістав зі свого рота, а палець, якого продавець потримав над вогнем, обернувся на паличку червоного сургучу. Продавець знав не тільки те, що хотів би придбати собі Джип, йому відомо було навіть ім’я хлопчика та його домашня адреса.

На свiтi iснує чимало чудес i див - Фароський маяк, Александр iй-ська бiблiотека, сади Семiрамiди та iнше. Нам здається, що до цих споруд, уславлених у давнину, можна додати дитину - адже її дивосвiт, уявлення про реальний свiт є неповторними i унiкальними. I шкода, що з плином часу, стаючи дорослими, ми втрачаємо цей дар, сприймаючи життя у сiрих фарбах.

Саме про цей урок сприйняття життя як чарiвного свята, який маленький хлопчик дає своєму батьковi, i йде мова в оповiданнi «Чарiвна крамниця». Бо, як нам здається, iнколи i дiти можуть дечого навчити своїх батькiв. Вже саме мiсцезнаходження магазину є загадковим - щось у ньому є невловиме, схоже на мiраж. Такими видаються й iграшки, що продаються там: «Зникаюче яйце», «Маля, яке плаче, мов живе», «Купи i дивуй друзiв». Так само й увiйти до крамницi можуть тiльки добрi, вихованi, чемнi малюки. Для вередунiв вхiд туди заборонено.

У своєму романі «Портрет Доріана Грея» Оскар Вайльд висвітлює важливі проблеми, пов’язані з культурним, соціальним та міжособистісним аспектами людських взаємовідносин. Зокрема, Оскар Вайльд через створені ним художні образи розкриває взаємозв’язок між мистецтвом і внутрішнім світом людини. Наприклад, на думку художника Безіла, мистецтво - це певне дзеркало людської душі, воно відбиває почуття, спрямування, а також моральні якості людини. Митець ніби вкладає частинку власної душі у свій твір, і його творіння свідчить про духовний світ зображуваних людей.

Треба знаходити серйозне в любих дрібницях і дрібниці у всьому серйозному

Так було сказано Оскаром Уальдом про свої п єси. Він багато не говорив про них. Але коли казав якусь фразу, то вона вражала своїх слухачів спонтанністю і афористичністю. Спочатку критики не звертали увагу на його висловлювання. Але проходив певний час і люди замислювалися над ними. І аж тоді розуміли всю глибину, всю суть цих прости слів. Оскар Уальд запамятався мені особливо ось за цими виразами. Не те, що їх було багато, а через те, що в них таке було. Мабуть, і у історію він увійде більшою частиною за допомогою своїх афоризмів. Що ж призвело його до становлення письменником? Звідси він брав теми і чому саме їх він брав?

Роздум за твором О. Вайльда «Портрет Доріана Грея». Оскар Вайльд - один із тих письменників, які неймовірно цікавлять мене не тільки, як творці художнього тексту, а й як особистості. Непересічність цієї постаті вражає вже тому, що, створивши свою особливу художню манеру - естетизм - цей письменник втілив її не тільки в прозу, а й у життя. Оскар Вайльд заперечував прямолінійну дидактичність літератури чи її ілюстративний відносно історії характер. Він вважав, що твір, мистецтво, краса є первинними. І краса, саме мистецтво є самоціллю художнього твору. Власне, виходячи з таких засад, О. Вайльд створив прекрасні прозові твори, вони мали, мабуть, ще більший повчальний зміст, ніж ті, які створили письменники і прямою орієнтацію на дидактику в літературі.

Сутність, психологопедагогічні передумови, специфічні риси використання методичного прийому, який умовно названо нами “психологічною реконструкцією” характерів образівперсонажів епічних творів, докладно розглянуті авторами у статті, присвяченій осмисленню надзвичайно складного образу лихваря Гобсека, головного героя повісті Оноре де Бальзака. Оскільки, як засвідчує досвід, застосування цього прийому під час вивчення школярами епічних творів різних жанрів є ефективним засобом підвищення пізнавальної активності учнів, доцільно використовувати “психологічну реконструкцію” характерів героїв епічних творів, вивчення яких передбачено шкільним курсом зарубіжної літератури.

Починаючи цей розгляд, варто підкреслити, що бездоганна зовнішня краса Доріана Грея привертає увагу вже під час знайомства героя з лордом Генрі. Але тоді письменник зосереджує увагу на художніх деталях, сукупність яких дозволяє казати про моральну, духовну чистоту цього вродливого й обдарованого юнака: “Так, безперечно, цей юнак — з ніжними обрисами ясночервоних уст, чистими блакитними очима, золотистими кучерями — був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось таким одразу викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось — життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром”. На початку твору Доріан Грей являє собою дійсно щасливу, цілковито гармонійну людину, яка поєднує вражаючу зовнішню красу і людські чесноти, що прикрашають її.

Фромм підкреслює особливе значення кохання у житті “нарцисів”, їхнє особливе ставлення до людей, з якими пов’язане кохання: “Для нарцистичної людини партнер ніколи не є самостійною особистістю у своїй повній реальності; він існує лише як тінь особистого “Я”". Природно, що безмежна самозакоханість “нарцисів”, їхній егоцентризм врештірешт роблять їх самих такими собі “самозаручниками” особистісних, одвічно недосяжних прагнень і намагань. У коханні вони змушені безперервно шукати зовнішнього визнання своєї краси — і водночас ніколи не можуть повністю задовольнити свою жагу поклоніння навіть надзвичайними проявами захоплення з боку інших людей.