Чи комедія не самий важкий жанр літератури. Про природу комічного ефекту міркували філософи стародавності й новітніх теоретиків мистецтва, але ніхто ще не дав вичерпного пояснення. Англійський драматург Сомерсет Моем заявив, що «відносно комедії висувати вимогу реалістичності навряд чи розумно. Комедія - штучний жанр, у ній доречна тільки видимість реальності. Сміху варто домагатися заради сміху». Мольєр, творець національної французької комедії, що переступив рубежі свого часу й границі своєї країни, класик світової літератури, всім своєю творчістю спростовує такий погляд на комедію. Його комедія насамперед розумна, більше того, вона философична. Вона викликає сміх глядача, але це «не сміх заради сміху», це сміх в ім’я рішення величезної важливості моральних і соціальних проблем. «Сміх часто буває великим посередником у справі істини від неправди», - писав В. Г. Бєлінський.

Прочитавши комедiю вiдомого французького драматурга, актора, театрального дiяча Мольєра “Мiщанин-шляхтич”, ми подивилися ще й виставу у театрi й отримали неабияке задоволення вiд смiшного тексту автора i чудової гри акторiв. Певно, й зараз живуть на свiтi такi дурнуватi й пихатi люди, як головний герой п’єси Журден.

Буржуа Журден захотiв на старостi здобути i титул, i звання, захотiв вивчитися аристократичним манерам i завiв у себе вдома цiлий штат учителiв. Журден смiшний, бо не розумiє, що люди, в ряди яких вiн хотiв пробратися, не заслуговували подiбних мрiй: вони були гiршi за нього.

Більше ста варіантів образа Дон Жуана знає світове мистецтво. Найбільші майстри, геніальні поети, композитори, художники брали участь у створенні блискучої галереї портретів палкого, безтурботного іспанця, підкорювача й спокусника жіночих сердець. У них різні особи, але одне ім’я - знамените, що стало загальним ім’я Дон Жуана. Серед них відвертий цинік, ошуканець, лиходій-ґвалтівник Дон Хуан Тирсо де Молина, прототип всіх майбутніх Дон Жуанів. Серед них жіночно прекрасний, по дитячому простодушний, палкий герой поеми Байрона «Дон Жуан», завжди закоханий у красу, завжди готовий відгукнутися на любов жінки безтурботний гуляка, марнотратник життя, дерзостно сильний і красномовний звабник - пушкінський Дон Жуан, серед них і герой драми Лесі Українки Дон Жуан, скорений жінкою.

Розглянемо створену Мольєром “карикатуру, памфлет” під назвою “Скупий”. Комедія складається з 5ти дій. Головний персонаж — Гарпагон, батько Клеанта й Елізи, закоханий у Маріану. Валер — наречений Елізи — так характеризує Гарпагона: “Надмірною скупістю, суворим поводженням він міг би вас і брата вашого довести до крайнощів”. Скупість батька засмучує його сина Клеанта, який змушений позичати гроші на придбання необхідного, на своє утримання. Хоче одружитися з коханою дівчиною Маріаною, та боїться, що батько не дозволить, бо в неї немає посагу. Має намір, якщо так станеться, залишити домівку, податися в мандри шукати кращої долі. Запрошує й сестру вчинити так, аби “звільнитися від деспота”, який їх так “довго мучив своєю нестерпною жадібністю”. Лафлеш — служник Клеанта — говорить про Гарпагона: “Проклятущий старий. Зродувіку не бачив такого злидня”. “Хоч дуба дати перед ним, він і оком не моргне. Для нього гроші дорожчі за добру славу, честь, благородство”.

Комедія і трагедія в епоху класицизму. Класицизм як художній напрям літератури XVII ст. «Класицизм» - у перекладі з латині - означає «зразковий». Для нього характерне звернення до античності як до ідеального. Класицизм засуджує розквіт абсолютної монархії, яка представляла себе в чистих і прекрасних формах, позичених в античності. Він тісно пов’язаний з ідеями Просвітництва, заснованого на пануванні філософії раціоналізму і ідеї розумно створеного світу. Правила комедії Класицизму: єдність часу, місця і дії; перевагу ідеї над розвитком сюжету, драматургічного конфлікту колізії і навіть сценічних персонажів. Для творів епохи Класицизму характерним є конфлікт громадських та особистих засад, обов’язки і почуття.

Більше ста варіантів образа Дон Жуана знає світове мистецтво. Найбільші майстри, геніальні поети, композитори, художники брали участь у створенні блискучої галереї портретів палкого, безтурботного іспанця, підкорювача й спокусника жіночих сердець. У них різні особи, але одне ім’я - знамените, що стало загальним ім’я Дон Жуан. Серед них відвертий цинік, ошуканець, лиходій-ґвалтівник Дон Хуан Тирсо де Моліна, прототип всіх майбутніх Дон Жуанов, Серед них жіночно прекрасний, дпростодушний, палкий герой поеми Байрона «Дон Жуан», завжди закоханий у красу, завжди готовий відгукнутися на любов жінки; безтурботний гуляка, марнотратник життя, дерзостно сильний і красномовний звабник - пушкінський Дон Жуан, серед них і герой драми Лесі Українки Дон Жуан, скорений жінкою.

Творча людина може передати своє бачення світу по-різному. Може — через детальний опис факту, що чимось вразив. А може й навпаки, бо не кожен здатний за окремим випадком побачити дію певних універсальних законів буття — за допомогою символічних образів розповісти про філософські глибинні сутності людського існування, відволіктись від буденних обставин, що нав’язують власні «правила гри», і звернутися до безпосередніх узагальнень.

Моріс Метерлінк - бельгійський поет, драматург, автор трактатів з питань філософії та естетики, теоретик і практик символістської драми, творець «статичного театру», «театру смерті». Сучасники називали його «бельгійським Шекспіром».

Головні герої казки: Тільтіль і його сестра Мітіль. Це діти бідного дроворуба. Згодом до них приєднаються і інші казкові герої. У будиночку дроворуба напередодні Різдва. Фея Берилюна говорить діткам, що їм доведеться здійснити небезпечну подорож, щоб знайти Синього птаха, який може вилікувати хвору дівчинку. Це принесе їй щастя. Вони говорять про пиріжки, яких достатньо у ба гатому будинку навпроти, що там гарно, а у них бідно.