Драматичною, кривавою і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Суть людського буття, духовні цінності були поставлені під сумнів. У цей час йшли світові війни, руйнувалися держави і з’являлися нові. Канули в небуття старі уявлення про світ, наставав час нових наукових відкриттів. Райнер Марія Рільке - відомий австрійський поет - подорожуючи Україною, зацікавився її історією та культурою. У пошуках сенсу буття, виходячи з ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до витоків буття, основ життя, відшукати втрачену гармонію людини зі світом. Порятунок він вбачає у єднанні з природою. Подорожуючи по Україні, Рільке вслуховується в музичні твори українського народу. Результатом цієї подорожі стало написання твору «Казки про улюбленого Бога»,одназновелякогоназивається «Пісня про Правду».
Зарубіжна Література
Наче рівний Богу (за твором Р.М. Рільке «Пісня про правду»)
Драматичною, кривавою, величною і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Сутність буття людини, духовні цінності традиційної культури поставлені суспільством під сумнів. 1 не дивко: в цей час йшли світові війни, рушилися країни і з’являлися нові, робилися наукові відкриття і йшли в небуття старі теорії світу. У пошуках сенсу буття, виходу із ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до основ життя, відшукати втрачену цивілізацією гармонію зі світом. Рятівне у своїй чистоті слово, яке є втіленням єдності з природою, світом, болісно шукає Рільке, коли пише поетичні цикли «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея». Подорожуючи Україною, Рільке пильно придивляється і прислухається до легендарної музичної і літературної скарбниці українського народу. Рівним Богові постає простий український кобзар Остап в його «Пісні про Правду». Рільке стверджує: справжнє мистецтво, сила слова зворушує душі людей, піднімає на боротьбу проти гнобителів, дарує перемогу над часом.
Образна сила поезії Рільке
Вірші австрійського поета Марії Рільке мають філософське спрямування: По всьому - це. І це кінець надходить. Тая повинен і осліпши йти. Чому мене примушуєш доводить, Що Ти єси, хоч зник для мене Ти? У його поезії вражає сприйняття ліриком життя, яке настає після смерті, не-ияче смерть не є реальним кінцем, не є фіналом. Ця думка простежується майже в кожному його вірші. Отже, беручи до уваги його ставлення до людського буття, можна з впевненістю стверджувати, що поетична тематика Рільке доволі насичена питаннями про місце, роль і долю людини в цьому жорстокому світі, де «пітьма горує над усім». Завдяки саме такому гострому світосприйняттю поет у змозі відчути та зрозуміти цей світ екзистенційно:
Ах, чи хто-небудь шенам потрібен?…
Поет — бездомний корабель в океані життя (вірш «П’яний корабель» Артюра Рембо)
Артюр Рембо жив наприкінці XIX століття — в епоху значних зрушень у світі, коли на зміну гуманізму XIX століття приходить нове покоління — діти технічної, механізованої цивілізації.
Логічному розуму і прагматичному відношенню до дійсності А. Рембо протиставляє інше сприйняття світу, засноване на тонких напівсвідомих відчуттях. Завдяки цьому поет глибше проникає у тканину дійсності і здатен захоплюватися красою світу, вільно витати у його просторах. Але це робить його самотнім і вразливим. Почуття своєї самотності, бездомності у нескінченному світі Артюр Рембо передав у своєму вірші «П'яний корабель».
Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке «Орфей, Еврідіка, Гермес») (2)
Артюр Рембо - символ світового поетичного авангарду
"Безпрецедентною пригодою в історії мистецтва" схарактеризував творчий шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сім років) було постійним духовним експериментом у поезії й авантюрою в особистому житті. Уже в 15 років він почав писати вірші, що засвідчили його поетичний талант. З дитинства ненавидів своє рідне місто Шарлевіль, з якого тікав 4 рази, потім ворожо ставився до Франції, а зрештою і до Європи, яка здавалася йому надто старою і маленькою. Разом з Полем Верленом він блукає північною Європою. Після сварки Верлен поранив з пістолета Рембо і опинився у в'язниці. Відтоді поети йшли різними шляхами.
Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя
Змалювання в поезії Рембо духовних поривань ліричного героя
Поезія А. Рембо схожа на зблиск, така вона яскрава й так недовго поет її творив. Але сталося так, що рядки молодого поета не загубилися серед виру слів, бо виявилися справді потрібними.
Що перш за все вражає в поезії Рембо? Щирість почуттів. І не суто особистих. Річ не в конкретних сюжетах, змальованих поетом. Він на диво точно передав духовні поривання молодої людини, що прагне жити на повну силу, ризикуючи, пізнаючи світ, не жалкуючи про втрати. Чи може той жаль приходить пізніше, коли поет осмислює своє життя: "Моє пробудження благословили шквали". Саме так написав Рембо у вірші "П'яний корабель", передаючи душевні поривання ліричного героя. У цьому вірші ніби увесь шлях духовного розвитку молодої людини, живої, діяльної, що прагне підкорити світ і п'є повною мірою не тільки радощі, але й гіркі розчарування. Але завзятий ліричний герой віддає належне красі і величі світу:
Аналіз вірша А. Рембо «П’яний корабель»
Артюр Рембо — символ світового поетичного авангарду. Творчість цього поета являє собою унікальне в історії літератури явище. Віктор Гюго назвав його "Шекспіром-дитиною". І цілком слушно: Рембо розпочав з того, чим звичайно закінчують великі поети. У віці 15—17 років він створює шістдесят віршів, десять із яких стали справжніми вершинами французької поезії, а вірш "П'яний корабель" став всесвітньовідомим твором. Чи потребує ще якихось доказів геніальність поета? У свої сімнадцять років Артюр Рембо — зрілий поет. Протягом ще кількох років він створює майже все, що становить його творчий доробок, — збірку "Осяяння", книгу-сповідь "Крізь пекло", а також свій блискучий програмний вірш "П'яний корабель".
Вірш «П’яний корабель» Артюра Рембо
Артюр Рембо жив наприкінці ХІХ століття — в епоху значних зрушень у світі, коли на зміну гуманізму ХІХ століття приходить нове покоління — діти технічної, механізованої цивілізації. Логічному розуму і прагматичному відношенню до дійсності А. Рем-бо протиставляє інше сприйняття світу, засноване на тонких напівсвідомих відчуттях. Завдяки цьому поет глибше проникає у тканину дійсності і здатен захоплюватися красою світу, вільно витати у його просторах. Але це робить його самотнім і вразливим. Почуття своєї самотності, бездомності у нескінченному світі Артюр Рембо передав у своєму вірші «П’яний корабель».
«Кохає серце всіх, всіх в світі та без втрат…» (Непередбачуваний А. Рембо)
Ці слова, що винесені у назву твору, належать найпарадоксальнішому, найне- передбачуваному і наймолодшому поетові Франції Аргюру Рембо. Він буквально увірвався в поезію, відкинув вікові традиції французького ліризму, пронісся, наче яскравий метеорит і — зник якось зненацька. У короткому житті Рембо було кілька років, коли він писав вірші, в яких можна побачити глибоку душевну драму обдарованої людини. Саме поетичний геній вів Рембо в усіх його поневіряннях і несамовитостях. З невеликого містечка Шарлевіля в Арденнах він з'являється у Парижі, зачаровує своїми віршами Верлена і зникає, починає свої блукання білим світом. Блукає від Скандинавії до Індонезії, доки випадок не закинув його в далеку Ефіопію. Там він лишається на одинадцять років. Працює торговим службовцем і уперто заробляє гроші...
Своєрідність творчості Артюра Рембо
Кольори мають своє символічне значення. Символіка кольору, символіка звуків давно привертала увагу вчених різних галузей знання. Цим питанням цікавились філософи, психологи, композитори, художники. Експериментами у царині кольористики позначена творчість Вільяма Тернера, Ежена Делакруа, художниківромантиків. Такі пошуки характерні і для Артюра Рембо. Він творив на межі XIX-XX століть. Артюр Рембо вважається одним із найвідоміших і найскладніших поетів Франції. Безкомпромісне бунтарство, всеосяжне заперечення - характерні риси характеру митця. Артюр Рембо - одна з найтрагічніших постатей в поезії.