У другій половині 30-х років відбувається перелом у світогляді та естетиці Жорж Санд і перехід до наступного періоду її творчості, що тривав до 1848 р. Саме в цей період були створені її найзначніші романи, такі як «Мо-пра» (1837), «Мандруючий підмайстер» (1840), «Орас» (1841), дилогія «Консуело» (1843) і «Графиня Рудоль-штадт» (1844), «Мельник із Анжібо» (1847). Перелом у світогляді й творчості письменниці тісно пов’язаний з її захопленням утопічним соціалізмом і зближенням з уто-пістами-соціалістами, зокрема з Ф. Ламенне і П’єром Леру. З останнім вона засновує і видає «Revue Independante», який вважався часописом соціалістичного спрямування. В її творчості відбувається синтезування романтизму й утопічного соціалізму, вона стає характерним репрезентантом течії соціал-утопічного романтизму, яка в 30-40-х роках поширюється у французькій та інших літературах.

Героїня роману співачка Консуело наближена до автора, вона є втіленням його ідеалу митця і водночас здійснювачем його естетичної програми. За своїми людськими якостями, своїм альтруїзмом вона не поступається П’єру Гюгенену, Полю Арсену та іншим позитивним героям із романів Жорж Санд 40-х років. Консуело теж походить із простолюддя, і цим походженням героїні теж мотивуються її високі моральні якості. В ній живе дух демократичного ‘ мистецтва, хоч Консуело доводиться обертатися в середовищі аристократії і. професійних музикантів. Вона зберігає любов до простого народу й народної музики, під час мандрів з молодим Гайдном вона співає селянам та ремісникам, і письменниця зазначає, що почувалася вона при цьому «краще, ніж тоді, коли виступала перед вишуканою публікою. її мистецтво - мистецтво для всіх, і саме таке мистецтво вона хоче творити, коли з графом Альбертом фон Рудольштадтом йде в народ.-

Збірка «Нові поезії» стала результатом перебування Р. М. Рільке в Парижі, де він близько спілкувався з відомим скульптором Роденом. Поет був глибоко вражений життям Парижа, і йому це місто, яке вважалося завжди веселим, видалося сповненим печалі. Адже там, де над усім панують гроші, людина нікому не потрібна, вона самотня. Саме такі настрої відбилися вже в першій частині «Нових поезій», яка вийшла 1907 року.

Австрійський письменник Стефан Цвейг звернув увагу на обличчя поета - трохи слов’янське, без жодної різкої риси, з блакитними очима, які осявали його зсередини.

У 1897 році Рільке познайомився з Лу Андреас Саламе, дочкою генерала російської армії французького походження, яка народилася в Петербурзі.

«Пісня про Правду» Рільке переносить нас у сиву давнину, де у Русі, в тихих самотніх степах, що звуться Україною, хазяйнували польські загарбники. Вони були жорстокими володарями. У цих жорстоких людей у руках були наші церковні ключі, які видавалися за певну окрему платню. Люди були поневолені не тільки фізично, а й духовно. Ми бачимо Київ тих часів.

У поезії двадцятого століття творчість видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке посідає особливе місце: вона ніби синтезувала в собі різноманітні культурні традиції, але залишилась при цьому самобутньою і навіть мала значний вплив на творчість багатьох інших поетів із різних країн. Та, на відміну від розмаїття знань про культурні здобутки та літературних знахідок, багатством тем творчість Рільке не вирізняється. Провідною для нього була тема про місце мистецтва в світі, але її Рільке досліджував різнобічно: звертаючись і до вже наявних у світовій літературі образів, доповнював їх особистим тлумаченням, а також створював власні. В його поезії відбиваються здобутки різних видів мистецтва — і музики, і скульптури, й архітектури. Останнє було зумовлене світоглядом поета і робилося свідомо: Рільке вважав, що цілісність будь-яким творам надає розуміння сутності творчості, однакової для всіх видів мистецтва. Звідси у його віршах надзвичайна виразність і пластичність образів: і зорових, і ритмічних, і музикальних, й інших. Отже, природжений талант самого Рільке доповнювався свідомою концепцією, знання якої допомагало пізніше його послідовникам. Хоча б через це з його точкою зору на головний предмет дослідження варто ознайомитися.

Темою і метою будь-якого мистецпиш є примирення індивідууму із Всесвітом.

Р. М. Рільке

Р. М. Рільке — один із найвитонченіших поетів початку XX ст. Здібність сприймати культурні цінності різних епох і народів, духовна широта, гостроти світовідчуття, якими він був обдарований від природи і розвивав у собі протягом усього свого життя, дали змогу йому не лише продовжувати традиції великої європейської літератури, а й сказати в ній своє неповторне слово. Рільке прагнув силою поезії протидіяти ненависті, відчуженості, бездуховності, які заполонили сучасний йому світ. Болісно сприймаючи втрату гармонії з Космосом, поет вважав, що відродити її можна за допомогою мистецтва. Тому тема митця і мистецтва була однією з провідних у його творчості.

I. Перші кроки. (Повне імЧі австрійського поета Райнера Марія Рільке — Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке. Він народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині службовця залізниці, колишнього військового у відставці Йо- зефа Рільке та його дружини, дочки імператорського радника, Софії, яка мала літературні нахили і навіть 1899 року видала хроніку свого життя в афоризмах — «Ефемериди». Саме вона прищеплювала синові прагнення до літературної творчості. Перші вірші Рільке надрукував у празьких газетах 1891 року, однак його батько вимагав, аби син займався поезію поміж справою — військовою професією або юриспруденцією. Відтак Рільке навчався спочатку у військовій школі; після визнання його непридатним через стан здоров'я батько влаштував його до торгової академії в Лідсі, а за півроку брат із боку матері Ярослав зажадав, аби племінник здобув юридичну освіту у Празькому університеті, щоб було кому передати адвокатську контору.)

Давньогрецький міф про Орфея. Орфей - давньогрецький співак, музикант. Мав магічну силу - його спів підпорядковував людей, звірів, богів. Володар світу мертвих Аїд, зачарований співом Орфея, обіцяє повернути його улюблену Евредіку зі світу померлих, але за однієї умови: Орфей не повинен був озиратися на дружину, яка йшла за ним. Але Орфей оглянувся і втратив Евредіку назавжди. Час написання циклу «Сонети до Орфея». Цикл «Сонети до Орфея», складається з 50 творів, належить до третього, останнього, періоду творчості Рільке,