Чи божевільний ліхтарник?

Твір-мініатюра по казці Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”. Маленький принц, подорожуючи по планетах, зустрічається з дивними істотами. Вони займаються дивними вещами, що не мають ніякого змісту. Один уважає зірки, не пам’ятаючи, як вони називаються, потім пише на папірці їхня кількість, кладе в сейф і вважає, що володіє ними. Іншої п’є, щоб забути, що йому соромно, що він п’є. Третій уважає, що він географ, але ніде не буває, а про далекі краї знає по слухах. Дорослі люди читають цю смутну казку, але чи дійсно вони розуміють її? Адже й вони роблять тисячі речей, що не мають змісту, а вважають їх нескінченно важливими.

Герда розшукує свого друга. Твір за казкою «Снігова Королева»

Легко уявити, що відчувала Герда, коли бачила, як її ровесниця, маленька розбійниця, лоскоче по шиї північного оленя гострим ножем. Дівчинку любили птахи і звірі. Люди відповідали їй любов’ю. Герду завжди вирізняли доброта і милосердя, жалість, співчуття до інших. Герда зростала серед квітів у маленькому будинку. У неї був друг Кай, якого вона вважала за рідного брата. І коли Кая викрала жорстока Снігова Королева і забрала з собою в Льодову Лапландію, Герда, не замислюючись, поспішила на допомогу. Вона зібралася в небезпечну дорогу, щоб розшукати Кая і звільнити його. Сили їй надають її найкращі якості: людяність, доброта, любов, співчуття. Саме ці людські якості Герди оцінили бабуся, що знала чари, та король і королева, які одягли дівчинку в оксамити й шовки. Вони дали їй і чобітки, і муфточку, і чудову сукню, і карету з золота. Але волею долі у цій чудовій кареті вона потрапляє до рук розбійників.

Із казки братів Грімм «Пані Метелиця» ми дізналися захоплюючу історію про те, як зло було покаране, а добро, милосердя і працелюбність - щедро нагороджені. Пасербиця тяжко працювала, а її мачуха все була незадоволена. Одного разу дівчинка випадково упустила в колодязь свій починок. Нерідна мати примусила полізти його діставати, і пасербиця впала у криницю.

Історія кожного народу починається з фантастичних, переказів, міфів, легенд, але в них завжди є приховане зерно історичної дійсності, оточене фантазією оповідачів. Уже давні елліни першого тисячоліття до нашої ери слу-5 хали віршовані оповідання про Троянську війну та про пригоди велемудрого Одіссея на суходолі й на морі.

Літературознавчий термін «епос» походить від грецького «розповідь». Індійці називали «Рамаяну» - перший власне літературний твір - «першою поемою», а її ймовірного автора Вальмікі - першим поетом. У «Рамаяні» розповідається про сина царя Айодг’ї - Раму, його героїчні подвиги та шляхетні вчинки. В образі Рами давні індійці втілили свої уявлення про справедливість, сили кохання й добра.

Через усе життя Джеймс Олдрідж проніс любов до простих людей, доприроди, зберіг захоплення риболовлею та мисливством. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства представлена письменником у єдності людини й природи та через красу чистих людських взаємин. В австралійському циклі оповідань Олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка Едгара.

Шкільний твір. На початку XVII ст. зіткнення світу, в якому панують «сила золота і згубні пристрасті», зі старим світом жорстокого феодального насильства похитнули світлу віру гуманістів у торжество добра, людяності, честі. Саме в ті часи англійський драматург Вільям Шекспір створює свій найбільш філософський і найпроблємніший твір - трагедію «Гамлет».

Найкращі книжки - це ті, кожну сторінку яких читаєш з величезним захопленням. Саме такою книгою є роман Фредеріко Стендаля «Червоне та чорне». її задум виник осінньої ночі 1829 року. Поштовхом до нього послу.кила позаминулорічна газетна публікація, яка розповідала про домашнього вчителя Антуана Берте, який закохався в хазяйку, а потім із ревнощів намагався її застрелити і зрештою був засуджений і страчений 23 лютого 1828 року.

Учнівський твір. Ремарк був солдатом і свої фронтові переживання переніс у літературну творчість. 1929 року роман «На Західному фронті без змін» приніс Ремарку світову славу. Письменник розповів про своє покоління, яке стало жертвою війни. Його називали «втраченим». Головний герой роману Пауль Воймер каже: «Нам було по вісімнадцять років, ми тільки починали любити життя і світ, а нам довелося стріляти в них.